Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 1998 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Чорненко Л.І.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» травня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» та Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «04» березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про припинення договору оренди земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про припинення договору оренди земельної ділянки.
В позові зазначала, згідно п."б" ст. 121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок їм земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів землі.
Згідно п. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
04.04.2008 року вона подала в Московську сільську раду заяву про виділення 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Московської сільської ради №14 від 25.06.2008 року вона була внесена в списки черговиків для одержання земельної ділянки, площею до 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Згідно листа Московської сільської ради за №203 від 15.06.2009 року вбачається, що всі земле запаси Московської сільської ради знаходяться за межами населеного пункту та надані в оренду СВК Вільнянськ" розпорядженням голови Вільнянської райдержадмінистрації від 16.06.2005 року №462 та від 28.01.2009 року №87.
17.12.2008 року Московська сільська рада склала договір оренди земель сільскогосподарського призначення з СВК „Вільнянськ", при цьому Московська сільська рада передала в оренду 21,5521 га землі сільськогосподарського призначення .
Таким чином, її заява була проігнорована, вона отримала відповідь, що на теперішній час вільних земель запасу немає у зв’язку з чим неможливо вирішити питання про виділ земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства. Проте до списків черговиків, вона була внесена 25.06.2008 року, тобто до укладення договору оренди землі Московською сільською радою з СВК „Вільнянськ".
З огляду на вищевикладене, просила суд припинити дію договору оренди земельної ділянки в його частині та виділити їй земельну ділянку до 2 га.
В подальшому ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги і у зв’язку з тим, що вона не стоїть в черзі на земельну ділянку просила суд припинити дію договору земельної ділянки в повному обсязі.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 березня 2010 року позов задоволено. Припинено дію договору оренди земельної ділянки, площею 21,5521га, укладеного між Московською сільською радою Вільнянського району Запорізької області та СВК «Вільнянськ» 17.12.2008 року і зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 26.02.2009 року за № 040926000020 визнавши його недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду, СВК «Вільнянськ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
На вказане рішення Московська сільська рада Вільнянського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги
Відповідно до ч.1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомлялись судом про час і місце слухання справи. Крім того в матеріалах справи є поштові повідомлення про те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, проте ОСОБА_3 надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому причини своєї неявки в судове засідання не повідомила.
Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів вважає, за можливе відповідно до вимог ст. 305 ч.2 ЦПК України розглянути справу у відсутність ОСОБА_3, причину неявки якої колегія суддів визнала неповажною.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СВК „Вільнянськ” підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких не міститься такого способу захисту порушеного права, який був обраний позивачкою, а саме припинити дію договору оренди земельної ділянки площею 21,5521 га укладеного між Московською сільською радою, Вільнянського району, Запорізької області та СВК „Вільнянськ” 17 грудня 2008 року, визнавши його недійсним.
Таким чином, дійшовши висновку про те, що порушене право позивачки підлягає судовому захисту, місцевий суд не вирішив питання, чи може воно бути захищено у обраний позивачкою спосіб.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем) (ст. 188 ЦПК України)
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Як убачається з матеріалів справи, юридичними фактами, які складають підставу позову ОСОБА_3, зазначено ігнорування Московською сільською радою заяви ОСОБА_3 про виділення їй у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що за наведеними позивачем доводами та наданими доказами є підстави для визнання недійсним та припинення договору оренди земельної ділянки від 17.12.2008 року укладеного між СВК „Вільнянськ” та Московською сільською радою.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
П ідстави для визнання договорів недійсними визначені статтями 215,218-235 ЦК України, зокрема й статтею 15 Закону України „Про оренду землі”, але такі підстави повинні мати місце саме на час укладення договору.
Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також і статтею 34 Закону України „ Про оренду землі” визначені наслідки припинення або розірвання саме договору оренди землі.
З огляду на вищенаведене, с уд першої інстанції не провів розмежування підстав визнання недійсним договору оренди землі з підставами його припинення, на якому наполягав позивач та який фактично зазначив обидві підстави в позовній заяві. Відповідно до закону визнання правочину недійсним встановлює його недійсність з моменту укладення, що не потребує припинення і навпаки - за відсутності підстав для визнання правочину недійсним, може ставитись питання про його припинення.
Згідно ст. 31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем.
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Суд у порушення вимог статей 214,215 ЦПК України ухвалюючи рішення фактично прийняв до уваги лише доводи позивача, натомість пояснень відповідачів та наданих ними доказів у достатньому обсязі не перевірив, не встановив і в рішенні не зазначив чи мали місце наведені ОСОБА_3 обставини, які ж саме визначені Законом України „Про оренду землі” істотні умови договору оренди землі не зазначені в оспорюваному договорі, а також не звернув уваги й на вищенаведені положення закону, належним чином не визначився зі змістом позовних вимог ОСОБА_3, характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, й одночасно і визнав недійсним оспорюваний позивачем договір оренди, і припинив його, при цьому не встановив та у рішенні не зазначив конкретних правових підстав та наслідків таких взаємовиключних висновків. Крім того, в рішенні не зазначив, яким чином припинення договору оренди укладеного між Московською сільською радою Вільнянського району Запорізької області і СВК „Вільнянськ” та визнання його недійсним захистить порушене право позивачки на виділення їй у власність земельної ділянки площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, Московська сільська рада Вільняського району Запорізької області посилались на те, що рішенням Московської сільської ради від 25 червня 2008 року № 14 внесена в список черговиків для одержання земельної ділянки площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, але ця ділянка в натурі не виділена і її входження до складу земельної ділянки площею 21,1 га, яка згідно договору орендована СВК „Вільнянськ” у Московської сільської ради, позивачем не доведено.
Ураховуючи викладене колегія судів вважає, що позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304,307, п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316,319 ЦПК України , колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області задовольнити
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «04» березня 2010 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: