Судове рішення #9083309

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 22 - 2131                                                                 Головуючий у 1 інстанції:

               2010 р.                                                                        Крамаренко А.І.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Бондар В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               11 травня 2010 року                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:           Бондаря М.С.

суддів:                       Бондара В.О.

                                   Гончара О.С.

при секретарі:           Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Бердянську Запорізької області про відмову у доплаті до пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

                25 лютого 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до УПФУ в Бердянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання протиправним рішення УПФУ в м. Бердянську Запорізької області про відмову у доплаті до пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”

                В позові зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна держана допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. На її звернення УПФУ відмовилось здійснити нарахування соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки. Оскільки вважає дії управління неправомірними, просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, визнати протиправною бездіяльність УПФУ, зобов”язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2006, 2007, 2008 роки, зобов”язати УПФУ здійснити нарахування і виплату щомісячної доплати до основної

пенсії з січня 2009 року згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2009 року позов задоволено частково.

               Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України м. Бердянську у виплаті ОСОБА_4 щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 25 лютого 2009 року.

               Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної надбавки до пенсії з 22 травня 2008 року по 25 лютого 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

               В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

               Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Бердянському районі Запорізької області в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду та прийняти постанову про відмову в задоволені позовних вимог.

               Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

               Як встановлено судом  першої інстанції,  ОСОБА_4 має  статус   дитини війни,  що  підтверджується   відміткою  у її пенсійному посвідченні (а.с.6).

               У відповідності  до ст. 6  Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  дітям війни  пенсії  або  щомісячне  довічне грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

               Підпунктом 2 пункту 41 розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо визначення розміру підвищення  до  пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2 пункту 41   розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України».  

                Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

               Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004 року.

                Зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався  та її  дія  на 2009  рік  законами  України  не  була  зупинена,  тому колегія  суддів погоджується з висновками суду першої інстанції  про задоволення вимог  в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії  позивачу за 2009 рік.

   Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  щодо  застосування мінімального

розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 8 ЦПК України  якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за змістом відносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої  інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи  відповідача про відсутність  коштів  і порядку  розрахунку  підвищення   до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного   по суті   судового  рішення з огляду  на можливість  відповідача   звернутися   за встановленням  порядку  виконання  судового рішення.

           Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового  задоволення  позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки  позивачем не надано доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

            З урахуванням наведених  обставин  постанова  відповідає  вимогам  закону  і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307 ,  308, 313, 317 ЦПК України , колегія суддів, -

                                                          У Х В А Л И Л А:

                                                       

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі Запорізької області відхилити.

            Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2009 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суджу України протягом двох місяців.

                 Головуючий:

                 Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація