АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 985 Головуючий у 1 інстанції:
2010 р. Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Бондар В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Бондара В.О.
Гончара О.С.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А:
10 серпня 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на земельну ділянку.
В позові зазначала, що вона 10 серпня 2007 року придбала за 10000,00 гривень у ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки всі умови угоди були виконані двома сторонами, був проведений розрахунок, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів, але посвідчити договорів купівлі-продажу нотаріально не мають змоги із-за відсутності у відповідача паспорту забудовника, просила суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладену 10.08.2007 року між нею та ОСОБА_5, визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 серпня 2007 року позов задоволено.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладену 10.08.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Визнано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №707058, виданого 09.08.2007 року Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області.
Не погоджуючись з рішенням суду, Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що ОСОБА_5 являвся власником 0,2400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6 зворотня сторона).
Відповідно до розписки від 10 серпня 2007 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 10000,00 грн. в рахунок належної йому земельної ділянки (а.с.4).
Даних, які б свідчили про продаж земельної ділянки матеріали справи у собі не містять, як не містять вони і доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору.
В заяві від 14 серпня 2007 року, адресованій районному суду, ОСОБА_5 зазначає про визнання позову (а.с.9).
На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, на підставі чого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, чому договір її купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч.2 ст.220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
На зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст.311 п.4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції про необхідність обов’язкового застосування ним положень ст. 380 ЦПК у випадку можливої відмови в задоволенні позову, залишенні його без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.307, 311 п.4, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 серпня 2007 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суджу України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: