АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2172/10 Головуючий у 1 інстанції: Полєва С.Ф.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.
суддів: Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
при секретарі Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям Війни»,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, в якому зазначала, що має статус «дитини війни», а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом – Закон), що набрав чинності з 01 січня 2006 року має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте всупереч вимогам законодавства призначена їй грошова допомога в 2006-2007 роках не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не в повному обсязі. Позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 року і до часу подання позовної заяви; визнати протиправними рішення УПФУ в м. Мелітополі про відмову у призначені позивачу підвищення до пенсії згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати Управління ПФУ в м. Мелітополі нарахувати їй та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та стягнути з УПФУ в м. Мелітополі на його користь витрати по сплаті державного мита у сумі 3,40 грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 грудня 2008 року до 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано Управління ПФУ в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії за період з 01.12.2008 року до 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року з врахуванням виплачених сум за цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в м. Мелітополі Запорізької області посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови суду першої інстанції у зв’язку порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог.
Перевіривши законність та обгрунтованність постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у його пенсійному посвідченні (а.с.6).
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо визначення розміру підвищення до пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України, підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону від 18.11.2004.
Зміст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за 2009 рік.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного строку.
З урахуванням наведених обставин постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області відхилити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді :