УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
04 вересня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Павицької Т.М.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до виконкому Житомирської міської ради, КВЖРЕП № 11, третьої особи органу опіки та піклування про визнання права користування житловим приміщенням на умовах найму, про зобов'язання видати ордер та укласти договір найму
за апеляційною скаргою виконкому Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2008 року , -
встановила:
В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування жилим приміщенням -АДРЕСА_1, на умовах договору найму та зобов'язати Житомирський міськвиконком видати на її ім"я ордер на вказане житло, а КВЖРЕП № 11 укласти з нею письмовий договір найму.
Зазначила, що на підставі письмового дозволу виконкому Житомирської міської ради вона в 1999 році тимчасово вселилась в АДРЕСА_1. В 2002 році, в зв"язку з наявністю вільних кімнат, виконкомом їй був наданий дозвіл на проживання у кімнатах №№76 та 77 цього ж будинку \тимчасово до отримання житлаХ. В подальшому двічі міськвиконком надавав дозвіл на тимчасову реєстрацію її за вищезазначеною адресою, а з 28.09.2005 року вона зареєстрована постійно. Позивачка зазначила, що оскільки вона тривалий час постійно проживає в АДРЕСА_1 їбільше пляти років, іншого житла не має, сплачує всі комунальні платежі, тому вважає, що має право користування даним приміщенням на умовах договору найму.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі виконком Житомирської міської ради просить скасувати рішення суду і ухвалити нове - про відмову в
Справа №22ц-1446 Головуючий у суді 1-ї інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 41 Доповідач Косигіна Л.М.
задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначив, що спірні кімнати належать до переселенського маневрового фонду, який існує для відселення громадян з будинків, які потребують капітального ремонту. Тому кімнати № 7 6 та 7 7 надавались позивачці в тимчасове користування до отримання житла, оскільки вона перебуває на квартирному обліку під № 3755. Оскільки ордер на вселення у спірні кімнати ОСОБА_1 не отримувала, тому підстав для задоволення її позову немає.
Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається письмово. Недотримання письмової форми договору не тягне за собою його недійсність. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї \в тому числі і щодо строку його дії є недійсними.
Встановлено, що 17.05.1999 року виконком Житомирської міської ради своїм листом за № 18\1247 \а.с. 39, 40\ надав дозвіл на проживання і прописку ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 \а.с. 38\ в АДРЕСА_1 строком на один рік. При цьому в порушення вимог ст. ст. 58, 61 ЖК України позивачці не був виданий ордер на вселення у названу квартиру та письмово не укладений договір найму. В подальшому двічі 04.05.2000 року та 05.02.2002 року відповідач продовжував термін реєстраії ОСОБА_1 у спірному житлі \а.с. 41, 42\.
05.12.2002 року виконком Житомирської міської ради надав позивачці дозвіл на її переселення з кімнати № 66 у кімнати №№ 76 та 77 цього ж будинку, тимчасово, до одержання житла, з перереєстрацією за вказаною адресою \а.с. 6\. 14.05.2004 року та 28.09.2005 року відповідач продовжував термін реєстраії ОСОБА_1 у спірному житлі \а.с. 8, 9\.
Згідно даних Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентарізації за ОСОБА_1 або її сином в м. Житомирі не зареєстровано на праві власності будинків або їх частин \а.с. 10а.
Отже, позивачка іншого житла у м. Житомирі не має, що підтверджується також і довідкою Житомирського міськвиконкому № 894 від 22.11.2006 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в міськвиконкомі з 26.10.2006 року за № 3755 \а.с. 10\.
Оскільки позивачка протягом тривалого часу \більше п"яти років постійно проживає в АДРЕСА_1, оплачує квартплату і комунальні послуги \а.с. 11 - 14\, та з врахуванням того, що строки позовної давності щодо її виселення або визнання недійсним договору найму \що фактично укладений - закінчилися, тому суд першої інстанії правильно задовольнив позов в частині визнання за ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином права на житло і зобов'язав КВЖРЕП № 11 укласти письмовий договір найму.
Доводи апелянта про те, що АДРЕСА_1 належить до маневрового переселенського фонду, а тому не можуть бути виділені особі для постійного проживання - є безпідставними. Діючим на момент вселення позивачки житловим законодавством маневровий переселенський фонд не був передбачений. Укладання договору, найму на певний строк суперечить вимогам ст. 61 ЖК України.
Як пояснила представник апелянта в судовому засіданні, рішення про утворення маневрового переселенського фонду в архіві відсутнє.
З рішення виконкому Житомирської міської ради № 174 від 13.03.86 року вбачається, що "маневровий відселенській фонд" був утворений за рахунок прийняття на баланс місцевих рад гуртожитків льонокомбінату по АДРЕСА_1 \не зазначені номера кімнат по мірі відселення з них тимчасово проживаючих людей \а.с. 95\. В зв'язку з тим, що більша частина людей проживає постійно кімнатах вищезазначених будинків, виконком вирішив вивести зі складу маневрового відселенського фонду певну частину кімнат, які зайняті постійними мешканцями. Перелік цих кімнат відсутній.
Тільки в червні 2003 році Житловий кодекс України доповнений статтями 132-1 та 132-2, які визначають порядок, умови надання і користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання. Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 року затверджений Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.
На час подання позову до суду \на грудень 2007 року та розгляду справи виконкомом Житомирської міської ради, на виконання вищезазначених нормативних документів, фонд житла для тимчасового проживання громадян не був зформований, з позивачкою строковий договір найму не укладався.
Тільки 23.07.2008 року \після ухвалення судового рішення у справі виконкомом прийняте рішення № 537 про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян \а.с. 93\. В зв'язку з цим, дана обставина не має правового значення під час перегляду рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо скасування рішення в частині зобов'язання видати ордер на спірні кімнати. Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України, п.69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, ордер на заселення жилого приміщення видається на підставі відповідного рішення виконкому. Такого рішення виконкомом не приймалось \як і не приймалось рішення про відмову у видачі ордеру, ОСОБА_1 позовні вимоги про це не заявляла, а тому вимога позивачки щодо видачі ордеру є передчасною. Крім того, позивачка вже заселилась у спірні кімнати з дозволу виконкому ще у 2002 році і набула право користування ними на умовах договору найму, який фактично з нею був укладений.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання виконкому видати ордер підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу виконкому Житомирської міськради задовольнити частково.
Скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2008 року в частині зобов"язання виконкому Житомирської міської ради видати ордер.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, заявленого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 в частині зобов'язання до виконкому Житомирської міської ради видати ордер на АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.