Справа № 22ц-3026/2010 р.                 Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.

Категорія – 52                     Доповідач - Азевич В.Б.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20 квітня 2010 року             Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Зубової Л.М,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Лєдовській О.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора відокремлено підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» ОСОБА_2,  Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов’язання до вчинення певних дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що його було звільнено незаконно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки адміністрація підприємства не допустила його до роботи після проходження медичного огляду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального  права, та судом не повно з’ясовані фактичні обставини справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність його звільнення, безпідставно не призначив проведення почеркознавчої експертизи, та не притягнув до участі у справі прокурора для захисту його прав.  

Позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів за довіреністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили її відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід  відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

 Колегія суддів вважає, районний суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивач працював на ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з 08.07.2005 року у якості ГРОЗ 4 розряду.

Згідно з наказом №115-к від 31.01.2007 року він був звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 12 листопада 2006 року. Звільнення було здійснене за згодою профспілкової організації шахти.

З 9 листопада 2006 року на підставі наказу по підприємству ОСОБА_1. почав проходити медичний огляд, який закінчив 13.11.2006 року.

Як зазначено у заключному акті від 14 грудня 2006 року за результатами медичного огляду, позивач визнаний таким, що не придатний для праці у підземних умовах та придатний для роботи на поверхні.  

Згідно табелю виходів, ОСОБА_1 останній день пропрацював на шахті 12.11.2006 року у другу зміну, а з 13.11.2006 року по дату видання наказу про його звільнення – 31.01.2007 року на роботі не з’являвся та про причини своєї відсутності на роботі адміністрацію підприємства не повідомляв.

Факт його прогулу без поважних причин підтверджується матеріалами даної справи та встановлений рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2008 року.

Відмовляючи у задоволені позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди суд обґрунтовано виходив з того, що позивача звільнено за прогул без поважних причин відповідно до норм діючого законодавства. У зв’язку з чим, суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог про внесення змін у трудову книжку, надання відпустки за першої вимогою, надання житла та можливості пройти санаторно-курортне лікування.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

 Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку прогулу без поважних причин.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 13 листопада 2006 року не виходив на роботу без поважних причин, оскільки не надав підприємству лікарняного, чого не заперечував позивач при розгляді справи. Підприємством направлялися листи на його адресу про виклик на роботу та на засідання профспілкового комітету. Представники шахти відвідували місце проживання позивача, але він не знаходився вдома.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач скоїв прогули без поважних причин, тому у апеляційного суду є підстави вважати обґрунтованим рішення про відмову у задоволені позову.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                 Судді: