Справа № 22ц-3621/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Мєлєшак О.В.
Категорія 5 Доповідач Азевич В.Б.
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Лєдовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, зняття з реєстраційного обліку та виселення, треті особи - сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Авдіївського МВ ГУМВС України, Орган опіки та піклування виконкому Авдіївської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010 року задоволений зазначений позов. Суд усунув перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі.
На рішення відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд при вирішенні спору неповно та всебічно дослідив обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, невірно застосував норми матеріального закону.
На його думку, суд не з’ясував природу спірних правовідносин, та не врахував тієї обставини, що спірна квартира була придбана за спільні кошти з загиблою дружиною. Оскільки на час придбання квартири у нього були добрі відношення з батьком дружини, квартиру оформили на останнього, але в квартирі проживав він з родиною.
Після смерті дружини його право ніхто не оспорював до того моменту, як він одружився з ОСОБА_3 і у них народилися діти. Він постійно оплачував комунальні послуги та проводив ремонт квартири на протязі 12 років після того, як померла його дружина.
Вважає, що доводи позивача щодо продажу квартири є надуманими, оскільки покупець квартиру не оглядав.
Оскільки він набув права користування квартирою на законних підставах, тому вважає, що не може бути позбавлений права на житло, а норми ст. ст. 386, 391 ЦК України не поширюються на осіб, що у законному порядку набули право користування житловою площею, але судом не враховані вказані обставини. Окрім того, в квартирі зареєстрована його донька від першого шлюбу Єліна, і даний позов порушує її права.
Позивач ОСОБА_1 набув квартиру у шлюбі, тому не вправі ставити питання про усунення перешкод у користування всією квартирою, оскільки йому належить Ѕ її частка.
Суд не навів у рішенні, який саме орган повинен зняти його з реєстрації.
Просив скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили її відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Від Авдіївської міської ради надійшла заява про розгляд справу за відсутності представника органу опіки та піклування.
Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Авдіївського МВ ГУМВС України, повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника не направив.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 24.12.1993 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (позивач змінив прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 07.05.2001 року)
У спірній квартирі зареєстрована онука позивача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після смерті матері фактично проживає з позивачем. В квартирі проживає та зареєстрований відповідач ОСОБА_2 - колишній чоловік доньки позивача. Разом з ним, без згоди власника квартири, проживає його друга дружина - ОСОБА_3 з малолітніми дітьми - сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім’ї власника квартири та проживає у квартирі без укладення договору найму житла. Оскільки позивач має намір провести відчуження квартири та запропонував відповідачу знятися з реєстрації і звільнити квартиру, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а його прав власника - захисту.
При цьому суд першої інстанції, посилався на норми ст. 150 ЖК України та ст. ст. 319, 391 ЦК України.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З паспорту громадянина України з відмітками про реєстрацію відповідача вбачається, що останній з моменту придбання спірної квартири прописувався (реєструвався) в ній тимчасово строком на п’ять років, а саме: з 03.03.1994 року та з 14.11.1997 р., а з 20.12.2002 року був зареєстрований постійно. Як пояснила представник позивача ОСОБА_4, за домовленістю з чоловіком їх донька та відповідач прописувалися в квартиру тимчасово. Після смерті доньки онука постійно проживає з ними, а відповідачу позивач дозволив тимчасово проживати в квартирі. Даний факт не заперечував у судовому засіданні відповідач. Таким чином, він є тимчасовим жильцем, який за вимогою власника житла повинен його звільнити.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що при встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального та матеріального права, яки би призвели до неправильного вирішення справи, тому підставу для скасування рішення суду відсутні. Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді: