Справа № 22ц-1863/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Бродніков С.О.
Категорія – 27 Доповідач - Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Лєдовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни назви – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 9 вересня 2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 9 вересня 2009 року задоволений зазначений позов – стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 289 – 26 грн., та судові витрати: 88-42 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що суд не врахував того факту, що він не підписував ніякого кредитного договору. Надання коштів при оформленні кредиту «Товари у розстрочку» здійснювалося банком на підставі заяви-анкети шляхом їх перерахування на рахунок продавця товару. Транзитний рахунок на його ім’я не відкривався, оскільки банк на надав суду номер такого рахунку. Згідно п. 2.6 анкети та договору максимальний розмір позовних вимог може складати 2 126-90 грн.
Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Банку Степанова Л.І. просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що 21.05.2007 року згідно заяви відповідача між ним та Банком укладено строковий договір кредиту № DNABRX02210107 на суму 1 674 грн. строком на 10 місяців – по 21.03.2008 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 45.2 грн., та одноразової винагороди надання фінансового інструменту – 279 грн., в обмін на зобов’язання позичальника сплатити кредит, відсотки, винагороду та комісію. Погашення заборгованості повинно здійснюватися боржником щомісячними платежами у розмірі 211.69 грн. в період з 20 по 25 число кожного поточного місяця.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував своїх зобов’язань за кредитним договором жодного разу. Суд не прийняв до уваги твердження ОСОБА_1, що він оплатив заборгованість єдиним платежем у Лівобережному відділенні «ПриватБанку» в м. Києві, оскільки останнім не було надано відповідних доказів і його заперечення спростовуються матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що відповідач за невиконання зобов’язань за кредитним договором повинен сплатити банку суму несплаченого кредиту у розмірі 1 674 грн., відсотки – 15.2%, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості, на загальну суму 5473-90 грн., пеню у розмірі 1.25% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення – 2 689. 94 грн., заборгованість по комісії – 452 грн., що передбачено Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (надалі Умови). (п. п. 4.2, 5.1, 5.3)
Даний висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини сторін, які врегульовані Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 526, 1054, 1055, ЦК України, договором банківського кредиту, що укладений між сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1.4 Умов, кредитно-заставний договір – це договір укладений між Банком та позичальником шляхом підписання позичальником заяви позичальника, яка разом з запропонованими ПриватБанком Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особами та Тарифами складає кредитно-заставний договір. Датою укладення договору є дата підписання Позичальником заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав споживчий кредит - «Розстрочка» 21.05.2007 року у розмірі 1 674 грн. Тобто подав відповідну заяву, заповнив анкету, яка має запис про те, що він ознайомлений з Умовами. (а. с. 4 – 9)
У п. 2.6 Умов йдеться про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується предметом застави, а не про максимальний розмір позовних вимог банку. (а. с. 5 зворот.)
Ствердження ОСОБА_1 про те, що він повністю оплатив суму кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки ним не надано переконливих доказів на підтвердження цієї обставини.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, Умовах надання споживчого кредиту і обставинах справи, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 9 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: