ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 р. № 39/175-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –Катеринчук Л.Й.,
суддів –Білошкап О.В.,
Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 р. по справі № 39/175-09 за позовом СПД ОСОБА_4 до ВАТ "Дніпрококс" про стягнення заборгованості у сумі 13 153 грн. 49 коп. за послуги арбітражного керуючого, –
в с т а н о в и в:
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс" про стягнення заборгованості у сумі 13 153 грн. 49 коп. за послуги арбітражного керуючого.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 р. позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Дніпрококс" на користь СПД ОСОБА_4 13 153,49 грн. заборгованості за оплату послуг арбітражного керуючого, 131,54 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 р. скасовано, провадження по справі припинено.
СПД ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 р. залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження по справі № Б24/73/02 про банкрутство ТОВ "Укрпроресурс", в якій ВАТ "Дніпрококс" є кредитором з грошовими вимогами в сумі 2 089 167,87 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 5 травня 2005 р. по справі № Б24/73/02 введена процедура розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 р. по справі № Б24/73/02 затверджено оплату послуг арбітражному керуючому у розмірі 664 грн. за кожен місяць роботи та витрати у сумі 608,74 грн. за рахунок членів комітету кредиторів –ТОВ "Промресурси", ТОВ "Імпульс", ВАТ "Дніпрококс".
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.
Відповідно до п. 10 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за оплату послуг арбітражного керуючого, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 р. у справі № Б24/73/02 затверджено оплату послуг арбітражному керуючому у відповідності до вимог ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, однак відповідачем частково здійснено оплату послуг арбітражного керуючого в сумі 2 289,26 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 13 153,49 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається у межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог.
Згідно п. 12 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Згідно п. 14 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 44, 84 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, повинна відбуватись у межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог, у зв'язку з чим позовне провадження про стягнення заборгованості за послуги арбітражного керуючого порушене місцевим судом безпідставно, а провадження по справі підлягає припиненню підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 р. по справі № 39/175-09 залишити без змін.
Головуючий: Катеринчук Л.Й.
Судді:Білошкап О.В.
Яценко О.В.