ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2009 року  № 2а-9590/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В.,

суддів: Каракашьяна С.К.,

 Смолія І.В.,

за участю:

секретаря

судового засіданні Кузьменкової С.П.,

- ОСОБА_1,

- представника Генеральної прокуратури України Солодкої Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу

за позовною заявоюОСОБА_1

доГенеральної прокуратури України

провизнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Генеральної прокуратури України (далі –відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виявилася у порушенні строків відповіді на звернення від 15 серпня 2008 року та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 03грн. 40коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що на його звернення від 15 серпня 2008 року відповідачем не було надано відповіді. Зазначена бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить Конституції України, Закону України “Про звернення громадян”, Закону України “Про інформацію”.

Відповідач позову не визнав та заперечував проти його задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, у яких зазначив, що дійсно 18 серпня 2008 року Генеральною прокуратурою України було отримано заяву позивача від 15 серпня 2008 року, відповідь на яку було надано у межах строків, визначених Законом України “Про звернення громадян”та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9гн.

Заяву з дотриманням п’ятиденного строку з часу реєстрації, передбаченого частиною третьої статті 7 Закону України “Про звернення громадян”, надіслано за належністю до прокуратури міста Києва, про що копією листа від 01 вересня 2008 року одночасно було повідомлено ОСОБА_1

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої та другої Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про звернення громадян”від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

Частиною четвертою статті 3 Закону визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 серпня 2008 року на адресу Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 від 15 серпня 2008 року з проханням надіслати на його адресу належним чином оформлені ксерокопії матеріалів, що зберігаються в прокуратурі Шевченківського району міста Києва, а саме: ксерокопію дублікату свідоцтва про право власності на житло, доручення ОСОБА_2 та інші документи, що були отримані з БТІ м. Києва (а.с. 9).

В обґрунтування необхідності направлення до Генеральної прокуратури України вказаної заяви позивач пояснив, що раніше він звертався до прокуратури Шевченківського району міста Києва та прокуратури міста Києва з вимогою надати вказані у заяві документи, і після їх незнаходження направив заяву відповідачу у даній справі, як контролюючому органу.

Отримання відповідачем вказаної заяви позивача саме 18 серпня 2008 року підтверджується як поясненнями представника Генеральної прокуратури України, так і наданою позивачем фотокопією повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення (а.с. 9). Таким чином, вказана обставина додатковому доказуванню не підлягає.

Статтею 15 Закону встановлюється порядок та строк розгляду заяв (клопотань) громадян. Разом з тим, частиною третьою статті 7 Закону визначено, що у випадку, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. 

З матеріалів справи вбачається, що на заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2008 року, отриману відповідачем як встановлено вище 18 серпня 2008 року, заведено реєстраційну картку останнім лише 29 серпня 2008 року, з якої вбачається, що звернення позивача з супровідним листом №19-106521-08-вих. за належністю надіслано до прокуратури міста Києва 01 вересня 2009 року (а.с. 10, 69).

Представник відповідача зазначив, що пунктом 5.7 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9гн (далі –Інструкція Генпрокуратури) визначено, що строк розгляду звернення обчислюється з наступного дня після реєстрації звернення в прокуратурі, а тому, враховуючи, що заяву направлено вже 01 вересня 2008 року за належністю тоді, як її зареєстровано 29 серпня 2008 року, дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства.

Проте, з такими висновками Генеральної прокуратури України суд не погоджується, оскільки останнім не враховано наступні вимоги законодавства.

Відповідно до статті 13 Закону діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №348 (далі –Інструкція №348) визначено, що діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату.

Пунктом 2 Інструкції №348 передбачено, що усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток N1), або в журналах (додаток N2).

Отже, відповідачем були допущені порушення при здійсненні реєстрації заяви ОСОБА_1, що потягло порушення п’ятиденного терміну, який розпочався з дня надходження звернення до органу. Тому з боку відповідача у строк, визначений статтею 7 Закону, фактично відповідного реагування на заяву позивача не було, що визначає ґрунтовність позовних вимог.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення позивача, представника відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративним позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні позивач просив відшкодувати у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виявилася у порушенні строків відповіді на звернення від 15 серпня 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3грн. 40коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуюча суддя О.В. Пісоцька

Судді: С.К. Каракашьян

І.В. Смолій

Дата підписання постанови в повному обсязі –15 грудня 2009 року.