Судове рішення #90807515

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 757/39249/17-ц

провадження № 61-18536св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ломовцев Віктор Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду

від 18 вересня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро», банк) та посилаючись на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати недійсним договір поруки від 14 грудня 2012 року № 141212-П між ним та банком на забезпечення кредитного договору від 03 червня 2011 року № 030611-КЛТ, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро», як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (далі -

ТОВ «ТК «Урожай»), як позичальником.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він не мав волевиявлення на укладення спірного договору поруки, який не підписував і не міг підписати, оскільки у грудні 2012 року перебував за межами України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року, у складі судді Батрин О. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним, з моменту укладення, договір поруки між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 від 14 грудня 2012 року № 141212-П. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 12065/12066/18-32

від 12 липня 2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 14 грудня 2012 року № 141212-П виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки укладено з порушенням вимог статті 203 ЦК України.

При цьому, суд відхилив доводи представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав наявності судових рішень про стягнення із ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2011 року № 030611-КЛТ, врахувавши, що вказаними судовими рішеннями питання підписання ОСОБА_1 оспорюваного договору поруки не вирішувалось.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено.

Скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 січня

2019 року та постановлено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання правочину недійсним відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд врахував наявність судових рішень, які набрали законної сили у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц про стягнення на користь банку із ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2011 року № 030611-КЛТ.

При цьому, апеляційний суд вказав, що оскаржуючи судові рішення у вказаних справах ОСОБА_1 не посилався на не підписання договору поруки.

Врахувавши положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, щодо преюдиційності обставин встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, апеляційний суд вважав, що у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц суди встановили дійсність договору поруки від 14 грудня 2012 року № 141212-П.

Висновку судової почеркознавчої експертизи № 12065/12066/18-32

від 12 липня 2018 року апеляційний суд вирішив не надавати доказового значення з огляду на наявність судових рішень, що набрали законної сили у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц, в яких ОСОБА_1 не посилався на недійсність договору поруки №141212-П від 14 грудня

2012 року з підстав його не підписання, а заявив про це лише у липні

2017 року пред`явивши розглядуваний позов.

Колегія суддів вважала, що посилання позивача на недійсність договору поруки, підписаного ним із АТ «Банк Кредит Дніпро» 14 грудня 2012 року за №141212-П на забезпечення кредитних зобов`язань ТОВ «ТК «Урожай», є безпідставними, а його звернення до суду з цим позовом є лише намаганням уникнути цивільної відповідальності за зобов`язаннями, як поручителя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року адвокат Ломовцев В. О., діючи в інтересах

ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу з Печерського районного суду м. Києва.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам представника позивача про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/4400/13-ц, яким із ОСОБА_1 , як поручителя, стягнуто суми боргу ухвалено з порушенням правил підсудності та без участі ОСОБА_1 .

Крім того, переглядаючи судові рішення у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц Апеляційний суд Дніпропетровської області та Київський апеляційний суд залишили поза увагою клопотання представника ОСОБА_1 про витребування у банка оригіналу договору поруки. При цьому у вказаних судових рішеннях відсутнє посилання на те, що суди досліджували оригінал договору поруки від 14 грудня 2020 року № 141212-П.

Звертає увагу, що відповідно до вимог частини першої статті 110 ЦПК України відхилення судом висновку експерта має бути вмотивованим.

Вважає, що посилання апеляційного суду на преюдиційність судових рішень у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц стосовно розглядуваної справи є помилковим.

Стверджує, що доводи позивача про не підписання оспорюваного договору поруки підтверджені не лише висновком судової почеркознавчої експертизи, а й іншими доказами, зокрема наявним у матеріалах справи «Листом Погодження Договору поруки № 141212-П із ТОВ «ТК «Урожай», який містить відмітку про зауваження структурних підрозділів банку щодо відсутності документів, необхідних для ідентифікації клієнта, здійснення фінансового моніторингу та формування резервів з активними операціями.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому банку просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки при його ухваленні були правильно застосовані норми матеріального та не допущено порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята за наявності остаточних судових рішень у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц, якими встановлено факт укладення договору поруки та стягнуто із ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2011 року № 030611-КЛТ.

Оскаржуючи вказані судові рішення ОСОБА_1 не заявляв про

не підписання ним договору поруки.

Крім того, вважає, що ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності при зверненні до суду у липні 2017 року із позовом про визнання недійсним договору поруки укладеного у 2012 році, щодо якого судовий процес у справі № 200/4400/13-ц розпочався у 2013 році.

Стверджує, що висновок судової почеркознавчої експертизи

№ 12065/12066/18-32 від 12 липня 2018 року викликає сумнів у його повноті та обґрунтованості, оскільки складений із порушенням нормативно-правових актів та методичних вимог щодо проведення таких експертиз.

Також при оцінці вказаного висновку судової почеркознавчої експертизи банк погоджується із застосуванням апеляційним судом положень частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Оскільки відзив АТ «Банк Кредит Дніпро» поданий у строк визначений в ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року та прийнятий судом, процесуальна необхідність у продовженні або поновленні цього строку про що зазначали представники банку безпосередньо у відзиві та заяві

від 21 листопада 2020 року відсутня.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 року у справі № 200/4400/13-ц позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», ТОВ «Торговий Дім «Золотий урожай», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», ТОВ «Торговий Дім «Золотий урожай», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 030611-КЛТ від 03 червня 2011 року в розмірі 5 235 997,36 грн та 597 958,69 доларів США, що складається з пені за користування кредитним коштами в розмірі 4 929 255,91 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 306 741,45 грн та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 597 958,69 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 030611-КЛТ від 03 червня

2011 року в розмірі 7 704 304,82 доларів США, що складається з несплаченої частки кредиту. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня

2016 року у справі № 200/4400/13-ц апеляційні скарги ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 030611-КЛТ

від 03 червня 2011 року станом на 30 вересня 2013 року в розмірі 5 235 997,36 грн та 597 958,69 доларів США, що складається із пені за користування кредитними коштами в розмірі 4 929 255,91 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 306 741,45 грн та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 597 958,69 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 030611-КЛТ

від 03 червня 2011 року в розмірі 7 704 304,82 доларів США, що складається з несплаченої частки кредиту. Вирішено питання розподілу судових витрат. Провадження в частині вимог до ТОВ «ТК «Урожай» та ТОВ «Торговий Дім «Золотий урожай» закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня

2016 року у справі № 200/4400/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 року залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року у справі № 200/4400/13-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року залишено без задоволення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 200/4400/13-ц у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року відмовлено.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня

2017 року у справі № 761/20826/16-ц позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «ТК «Урожай», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 030611-КЛТ від 03 червня 2011 року за період з 01 вересня 2015 року по 30 березня 2016 року в розмірі 591 500,80 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у справі

761/20826/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 25 вересня 2017 року - без змін.

На підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 травня

2018 року експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) проведено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 12065/12066/18-32 від 12 липня 2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки від 14 грудня 2012 року № 141212-П у графах «поручитель» на першій, другій та третій сторінці договору поруки та в графі «підпис» розділі сім «місцезнаходження та реквізити сторін» на третьому аркуші, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 використані для проведення експертизи засвідчені першим секретарем з консульських питань посольства України у Французькій Республіці.

Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13 квітня 2018 року відомостей про перетинання державного кордону України громадянином

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено. Додатково зазначено, що інформація в базі даних зберігається протягом п`яти років.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вказаним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

За змістом статей 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Апеляційний суд в оскарженій постанові вказав про неможливість надання доказового значення висновку судової почеркознавчої експертизи №12065/12066/18-32 від 12 липня 2018 року, на якому ґрунтувалося рішення суду першої інстанції, з огляду на наявність судових рішень у справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц, які набрали законної сили та в яких ОСОБА_1 не посилався на недійсність договору поруки №141212-П від 14 грудня 2012 року з підстав його не підписання.

Однак при цьому апеляційний суд не врахував, що сама по собі наявність судового рішення про стягнення із поручителя заборгованості за кредитним договором, не створює перешкод для окремого розгляду судом спору про визнання недійсним договору поруки.

У справах № 200/4400/13-ц та № 761/20826/16-ц питання ідентифікації підпису поручителя в договорі поруки від 14 грудня 2012 року № 141212-П не вирішувалось, а отже позивач не позбавлений права на спростування презумпції дійсності вказаного правочину шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

До висновків щодо можливості спростування поручителем презумпції дійсності договору поруки дійшов Верховний Суд у постановах від 13 червня 2019 року в справі № 646/7523/16-ц (провадження № 61-24267св18),

від 22 квітня 2020 року в справі № 348/1964/16-ц (провадження

№ 61-41441св18), від 22 січня 2020 року в справі № 2610/24830/2012 (провадження № 61-3268св18), а крім того схожі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 20 - 20.2 постанови від 30 червня

2020 року в справі № 264/5957/17.

Отже, посилання апеляційного суду в оскарженій постанові на неможливість надання доказового значення висновку судової почеркознавчої експертизи №12065/12066/18-32 від 12 липня 2018 року є помилковими.

Натомість з приводу доведеності доводів позивача щодо не підписання ним оспорюваного договору поруки, апеляційний суд своїх висновків не зробив, а крім того не надав оцінки доводам апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро», зокрема щодо пропуску позивачем строку позовної давності, неповноти та необґрунтованості висновку експерта, які також можуть мати значення для правильного вирішення справи.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, дати правову оцінку доказам у справі, доводам та запереченням сторін, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ломовцев Віктор Олександрович,задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація