17.12.20

22-ц/812/2042/20

Провадження №22-ц/812/2042/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року                                                 м. Миколаїв

                                                                    Справа № 2-42/11

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.

із секретарем судового засідання – Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 

за заявою

ОСОБА_1

про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену суддею Маржиною Т.В. 20 жовтня 2020 року в приміщенні цього ж суду, повний текст ухвали складено 20 жовтня 2020 року,

у с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви зазначав, що на виконанні Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП № 46004721 за виконавчим листом № 2-42/2011 від 18 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованості в розмірі 187228 грн. 68 коп.

В рамках даного виконавчого провадження за поданням державного виконавця ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2017 року ОСОБА_1 було тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України.

     Про наявність зазначеної ухвали йому стало відомо лише 15 квітня                 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зазначав, що не знав про наявність у нього заборгованості, яка стягується у примусовому порядку на користь ПАТ «Український інноваційний банк». Він не був повідомлений державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, йому не запропоновано самостійно виконати рішення суду. За такого, намірів ухилятись від виконання судового рішення у нього не було. Крім того, з його боку має місце часткове виконання судового рішення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність факту ухилення від виконання зобов`язань, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано відсутність доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

       Представник Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подала заперечення на апеляційну скаргу в якій, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги просила відмовити у її задоволенні.

       В запереченнях на апеляційну скаргу представник виконавчої служби зазначив про те, що до вжиття заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, рішення суду боржником не виконувалось. Починаючи з червня 2018 року ОСОБА_1 погасив лише 10% від всього боргу. Погашення не є систематичними , незважаючи на наявність постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Майно, на яке б можливо було звернути стягнення у боржника відсутнє

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника – Сіхарулідзе Д.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність   та обґрунтованість судового рішення в межах доводів  та вимог апеляційної скарги,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у Первомайському міськрайонному ВДВС перебуває виконавче провадження № 46004721  за виконавчим листом № 2-42/2011 від 18 грудня 2014 року про стягнення з  ОСОБА_1  на користь ПАТ «Український інноваційний банк»  заборгованості в розмірі 187228 грн. 68 коп., виданого на підставі заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем Бондаренку І.В. направлялась вимога від 6 червня 2017 року, в якій його зобов`язано з`явитись до ВДВС та повідомлено про необхідність сплатити заборгованість. Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримав 20 червня 2017 року (а.с. 83-86 т.2). За такого, він був повідомлений про наявність виконавчого провадження та необхідність погашення заборгованості.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 26 липня 2017 року ОСОБА_1  обмежено у праві виїзду за межі України до виконання боргових зобов`язань, покладених на нього заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року.

       Отже, вищезазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення суду .

       Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник зазначав про те, що він частково виконав рішення суду та не має намірів ухилятися від його виконання.

       Разом з тим, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що з часу тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 частково погасив заборгованість за виконавчим документом у розмірі 17813 грн. 55 коп., тобто 10% від суми боргу. При цьому погашення підприємство ТОВ «Агроцентр-Первомайськ», директором якого є боржник, не подано жодного звіту щодо проведення утримань та виплат за виконавчим документом. Перерахування на рахунок відділу ДВС проводяться не щомісячно, зокрема у лютому, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 року, у червні, липні, серпні, жовтні 2020 року кошти зовсім не надходили.

Отже, ОСОБА_1 не виконав зазначене рішення суду та виконавче  провадження №46004721 не закінчено.

Також слід зазначити, що постановою державного виконавця ДВС Первомайського МУЮ від 14 січня 2015 року було накладено арешт на все майно , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Проте, як вбачається з матеріалів справи у боржника відсутнє майно, на яке б можна було звернути стягнення.

За таких обставин, доводи апелянта про відсутність у боржника намірів ухилятися від виконання рішення суду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дії боржника не свідчать про намагання у повному обсязі погасити борг за виконавчим документом.

До того ж, виконання рішення суду фактично унеможливлене через відсутність майна та ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому обмеження у виїзді є єдиним засобом впливу на боржника для виконання рішення суду.

У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам  ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Первомайського міськрайонного Миколаївської області від 26 липня 2017 року, відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року.