ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2020 року

Київ

справа №2а-4436/12/1070

адміністративне провадження №К/9901/23429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 2а-4436/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн» до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн» (далі - позивач, ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн») звернулось до суду з позовом до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092310 від 14.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000092310 від 14.05.2012 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини, а господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000092310 від 14.05.2012.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29 вересня 2015 року касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року залишив без змін.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року контролюючий орган подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, на момент подання вказаної заяви).

Ухвалою Верховного Суду України від 17 листопада 2016 року відкрито провадження у справі № 2а-4436/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб`юшн» до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 15 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві контролюючий орган просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, а також ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» у повному обсязі.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року (К/800/5656/16), яка, на думку відповідача, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Позиція контролюючого органу наведена у запереченнях на позовну заяву, апеляційній скарзі, касаційній скарзі полягає у тому, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за відповідний період, який перевіряв контролюючий орган, оскільки судами не було взято до уваги наявність висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Тодес» - котрагента позивача (службова записка від 24.02.2012 № 826/7/07-09/6), тоді як у заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції відповідач зазначає про неврахування судом наявності вироку суду щодо фіктивного ведення господарської діяльності контрагентом позивача.

Суди встановили наступні фактичні обставини справи.

Згідно наказу Тетіївської МДПІ від 04.04.2012 № 147 було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Тодес», за результатами якої складено акт перевірки в якому зафіксовано виявлені порушення: ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» при придбанні товарів. Товари по вказаних правочинах не були реалізовані в порушення ст.ст. 626, 629, 655 та 656 ЦК України; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в частині відсутності об`єктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Торговий Дім «Тодес» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, товариством завищено податковий кредит на суму 113 201,64 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображені в п.п. 3.1.2 п. 3.1 розділу 3 акта перевірки.

За результатами перевірки контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000092310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 169 802,46 грн, у тому числі 113 201,64 грн основний платіж та 56 600,82 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що між ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» та ТОВ «Торговий Дім «Тодес» укладено Договір поставки товарів № 1510/2011П від 15.10.2011. Реальність здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, виписаними ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» податковими накладними. Використання вказаного товару у власній господарській діяльності підтверджується подальшою його реалізацією контрагентам позивача. Так, придбане обладнання було реалізовано на підставі Договору № СФД -10/2011, укладеного між ТОВ «Інфосистеми Джет» та ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» 22.10.2012. На виконання вказаного договору ТОВ «Стор Фуд Дистриб`юшн» зобов`язувалась поставити, а ТОВ «Інфосистеми Джет», прийняти та оплатити товар. Товар був переданий покупцю 02.12.2011, на підставі видаткової накладної № 009565 від 02.12.2011 на загальну суму 687 459,36 грн, в т.ч. ПДВ.

Також суди зазначили, що вказаний акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов`язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання. Договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства. Суд касаційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не було доведено та надано жодних належних та достатніх доказів наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Торговий дім «Тодес», що мали місце під час здійснення позивачем господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин в розумінні положень пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України характеризується тотожністю суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року, про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у діях позивача були відсутні порушення вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту перевіреного контролюючим органом податкового періоду, оскільки на виконання умов договорів постачання, укладених позивачем з контрагентами, зокрема, ТОВ «Торговий дім «Тодес» були здійснені поставки товару, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема: податковими та видатковими накладними, документами на підтвердження здійснення оплати та іншими документами, а про обачність та добросовісність позивача при здійсненні ним господарської діяльності також свідчить те, що при укладенні ним договору вказаних договорів позивачем було отримано від контрагента свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Тодес» (серія А01 №378527), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Тодес» від 18.10.2011, довідку ЄДРПОУ (АА № 387184), довідку про взяття на облік платника податків від 22.08.2011 № 32140/29-004 (форма 4-ОПП). Судом касаційної інстанції було встановлено та підтверджено наявними доказами в матеріалах справи, що позивач сформував дані податкового обліку та звітності на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, та у зв`язку з оплатою вказаним підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), отриманих від вказаного контрагента, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Контролюючим органом не було наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Тодес».

Касаційний суд дійшов висновку, що зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм, повному та всебічному встановленню фактичних обставин справи з проведенням їх належної оцінки.

У ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року (К/800/5656/16), наданої для порівняння, суд касаційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки, господарські операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, або ж докази, надані позивачами на підтвердження реальності господарських операцій в своїй сукупності не дають можливості підтвердити реальність таких операцій. Крім того, у вказаному рішенні суду касаційної інстанції судом було встановлена неможливість виконання контрагентом позивача задекларованих поставок на адресу відповідного суб`єкта господарської діяльності в силу браку необхідних матеріальних і трудових ресурсів, а також відсутності у матеріалах справи доказів наявності відповідного контрагента власних або орендованих складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, транспортних засобів для перевезення цього товару, матеріально-технічних та людських ресурсів тощо.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішенням на яке робиться посилання контролюючим органом як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняному рішенні - як такі, що не давали для цього підстав.

Наведене вище дає можливість дійти до висновку, що рішення Вищого адміністративного суду України додане на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а, отже, не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Крім того, Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 2а-4436/12/1070 не було зазначено, які саме норми матеріального права були неоднакового застосовані судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах у вказаній ухвалі.

Зазначене дає підстави для висновку, що Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241-244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 2а-4436/12/1070 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова