П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ

Справа № 369/13077/17

Провадження: № 22-ц/824/8858/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Михайлової Юлії Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 липня 2014 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та кредиту в межах кредитного ліміту № 0104598-CCG_04226, за умовами якого ОСОБА_1 було встановлено ліміт кредитування в сумі 25 000 грн. Кредитні кошти були надані в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача. Умовами договору передбачено, що за користування кредитом відповідачкасплачує відсотки в розмірі 34,00 % річних, повернення суми кредиту відбувається шляхом перерахування та/або внесення готівкою коштів на картковий рахунок. Відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала, а тому станом на 23.10.2017 року у неї виникла заборгованість у розмірі 142 493, 65 грн. 12.09.2017 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено договір факторингу №2, шляхом купівлі права грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 0104598-CCG_04226 від 03.07.2014 року. На адресу ОСОБА_1 позивачембуло направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яка неюбула проігнорована. За таких підстав позивач просив судстягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 142 493, 65 грн та 2 137, 41 судового збору.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року позов задоволено.

Ухвалою Києво-Святошниського районного суду Київської області від 08 жовтня 2019 року заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 року в задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Михайлова Ю.В. в інтересах ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" 07 травня 2020 року направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають істотне значення для справи, просиларішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам існування заборгованості, зокрема, розрахунку заборгованості по кредиту та виписці, копії кредитного договору від 03.07.2014 року, копії договору факторингу від 12.09.2017 року та виписці попереднього кредитора АТ «Піреус банк МКБ» по кредитній картці за період з 03.07.2014 року по 12.09.2017 року про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту. Вказував, що умови договору факторингу не передбачають передачі фактору первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру сум заборгованостей боржників. Відповідно до п. 1.2 договору факторингу клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошових вимог. Також відмічав, що з виписки по кредитній картці чітко вбачається розмір кредитного ліміту, наданого відповідачці, яким остання активно користувалась та частково сплачувала заборгованість. Відповідачкою надані позивачем докази не спростовані.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Корзаченко В.М. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що наданий позивачем договір факторингу не може бути належним доказом на підтвердження передачі позивачу прав вимоги за кредитним договором від 03.07.2014 року, оскільки без додатків, які є його невід`ємною частиною, неможливо встановити, які саме вимоги за ним передано. Також, на його думку, незрозумілим є розрахунок заборгованості, який не містить жодних даних про отримання відповідачкою кредитних коштів, часткового погашення кредиту, дат прострочення платежів тощо. Вказував, що не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення можливих пені та штрафу, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку сума основного боргу незрозуміло збільшена до 142 493, 65 грн, що значно перевищує розмір збитків, який не може бути більшим за розмір здійсненого платежу згідно з п. 1.1. договору факторингу № 2, та наявність якого суду не підтверджена належними доказами. Розрахунок заборгованості повинен містити суми сплати та заборгованості за кожний місяць у відповідності до графіку погашення кредиту протягом усього періоду, чого позивачем зроблено не було, а тому надана ним виписка не може підтверджувати розмір заборгованості, заявленої до стягнення. Також зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи, 03 липня 2014 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та кредиту в межах кредитного ліміту № 0104598-CCG_04226, згідно з яким відповідачці було встановлено ліміт кредитування в сумі 25 000 грн. Кредитні кошти були надані в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

12 вересня 2017 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено Договір факторингу № 2 шляхом купівлі права грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 0104598-CCG4-04226 від 03.07.2014 року.

12 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 0104598-CCG4-04226 від 03.07.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не доведені належним та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Укладений 03 липня 2014 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 договір про відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та кредиту в межах кредитного ліміту № 0104598-CCG_04226 є договором приєднання.

З його змісту убачається, що банк відкриває позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, випускає та надає платіжну картку для її подальшого використання позичальником в порядку та умовах, викладених в договорі, правилах та чинних тарифах, надає позичальнику кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 25 000 грн строком на 1 рік з автоматичною пролонгацією щоразу на новий строк, а саме 1 рік, а позичальник зобов`язався сплачувати щомісячний мінімальний платіж у розмірі 10% від суми поточної (не простроченої) заборгованості за кредитом в межах ліміту кредиту, включаючи суму нарахованих процентів за попередній місяць користування кредитом та транзакційні, конвертаційні комісії (пені), а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 34% річних за використання кредиту на покупки та 42% річних за використання кредиту, окрім покупок.

Згідно пункту 3 договору, клієнт має повернути кредит повністю разом з усіма нарахованими процентами до 30 жовтня 2014 року включно. Сторони дійшли згоди, що за рішенням банку та відсутності заяви клієнта про припинення дії цього договору строк кредиту може бути щоразу автоматично продовжено на тих же умовах на той самий строк без укладення договору про внесення змін до цього договору у порядку, встановленому Правилами.

Повний текст (щодо надання послуг банку згідно цього договору) та чинних тарифів розміщений на офіційній веб-сторінці банку та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, та є загально доступними для ознайомлення. Шляхом поставлення підпису на цьому договорі клієнт підтверджує, що він ознайомлений з положеннями правил та тарифів, вони є повністю зрозуміли, він приєднується до них, в повній мірі розуміє та погоджується з тим, що правила та чинні тарифи є невід`ємною частиною цього договору та є такими, що зобов`язують сторін цього договору. Договір вчинений у письмовій формі та не потруби жодних додаткових засвідчень або проставлення додаткових підписів. Клієнт також погоджується та підтверджує, що цей договір разом з правилами та чинними тарифами являє собою договір приєднання (а.с.23-24).

Тобто, кредитним договором передбачена автоматична пролонгація за відсутності заяви клієнта.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачка заяви про припинення дії договору не подавала.

Умовами кредитування, що також підписані відповідачкою, передбачено, що датою першого щомісячного мінімального платежу - 20 число наступного місяця, що слідує за місцем першої транзакції, дата надання кредиту - 03.07.2014 року, розмір щомісячного мінімального платежу 10 % від суми поточної (не простроченої) заборгованості за кредитом в межах ліміту кредиту включаючи суму нарахованих процентів за попередній місяць користування кредитом та транзакційні, конвертаційні комісії (пені); сума заборгованості за несанкціонованим овердрафтом (за наявності несанкціонованого овердрафту), сума простроченої заборгованості за кредитом (в разі наявності простроченої заборгованості за кредитом) та комісій за РКО сплачуються в повному обсязі.

Додатком № 1 до кредитного договору та інформацією про умови кредитування передбачена сукупна вартість кредиту (а.с. 24,25).

ОСОБА_1 своїм особистим підписом підтвердила, що перед укладенням даного договору вона була ознайомлена з інформацією про умови кредитування, а також з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, примірник договору отримала, а також була ознайомлена із змістом довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб…

На підтвердження права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 0104598-CCG4-04226 від 03.07.2014 року позивач надав суду договір кредиту, договір факторингу№ 2 від 12 вересня 2017 року, що укладений між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» шляхом купівлі права грошової вимоги до ОСОБА_1 , копію вимоги від 12 жовтня 2017 року, розрахунок заборгованості на суму 142 493,65 грн та виписку по кредитній картці відповідачки за період з 03.07.2014 року по 12.09.2017 року, яка сформована АТ «Піреус банк МКБ», та у якій зазначені всі нарахування, які здійснювалися банком по відкритому рахунку, а також дії відповідачки, які свідчать про користування кредитними коштами.

Згідно даної виписки відповідачці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн, яким вона користувалась шляхом зняття коштів з кредитної картки через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів. Також з виписки убачається, що в день укладення договору кредиту відповідачкою було знято кошти у розмірі 20 615 грн, в подальшому відповідачка частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, а саме 15.08.2014 року та 19.06.2015 року.

З розрахунку, наведеного у даній виписці убачається, що загальний розмір заборгованості становить 143 820,74 грн та складається з 25 000 грн простроченого кредитного ліміту, 117 263,74 грн суми несанкціонованого овердрафту, 747 грн нарахованої, але не списаної комісії, та 810 грн нарахованого, але не списаного штрафу.

На підтвердження існування у відповідачки кредитних зобов`язань, скаржником також було надані загальні умови за продуктом Кредит на поточний рахунок «Кредитна картка», картку із зразками підписів, розписку про отримання платіжної картки, розписку про отримання пін-конверту, протокол кредитного комітету з роздрібненого кредитування АТ «Піреус Банк МТБ», що також підписані ОСОБА_1 (а.с. 210-213)

Не погоджуючись із заявленими позивачем вимогами, ОСОБА_1 посилалась на необґрунтованість наданого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» розрахунку, та вказувала, що позивач пропустив строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення неустойки, оскільки про порушення свого права (виникнення у клієнта простроченої заборгованості) він дізнався щонайменше 03 липня 2015 року, тобто, строк позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення неустойки сплив 03 липня 2016 року. Окрім того, стаття 61 Конституції України унеможливлює подвійну відповідальність у вигляді одночасного нарахування пені і штрафу.

Колегія суддів не приймає до уваги такі заперечення, оскільки заявлені позивачем вимоги не стосуються стягнення пені (неустойки), до розміру заборгованості ОСОБА_1 входить, окрім тіла кредиту та несанкціонованого овердрафту, комісія та штраф.

Окрім того, одночасне стягнення зі сторони, яка порушила зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 09.02.1018 року у справі № 911/2813/17, від 25.05.2018 року у справі № 911/1351/17, та від 22.03.2018 року у справі № 922/1720/17.

Також слід відмітити, що вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто, не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

Позивач довів існування кредитних зобов`язань та наявність заборгованості за кредитним договором, натомість відповідачкою розрахунок заборгованості та виписка по кредитній лінії не спростовані, будь-яких доказів щодо погашення нею заборгованості за кредитним договором суду не надано. При цьому, сама лише незгода ОСОБА_1 з наведеним позивачем розрахунком заборгованості та випискою по виданій їй банком кредитній картці не може свідчити про неналежність таких доказів.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 також посилалась на те, що з договору факторингу не убачається які саме вимоги за ним передано, матеріали справи не доводять його чинність та справжність умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі 6-979цс15.

З долученої до апеляційної скарги копії додатку № 1 до договору факторингу убачається, що до фактора перейшло право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0104598-CCG4_04226від 03.07.2015 року на суму 142 034,12 грн, а тому посилання відповідачки щодо неналежності доказу на відступлення права вимоги до неї не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Окрім того, відповідачкою не було надано доказів оплати заборгованості первісному кредитору - ПАТ «Піреус Банк МКБ», а тому ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» має правові підстави для звернення до суду із даним позовом.

Однак колегія суддів не може погодитись із розміром заявленої до стягнення заборгованості.

З позовної заяви та апеляційної скарги убачається, що позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборглваність за кредитним договором у розмірі 142 493,65 грн, в той час, як до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0104598-CCG4_04226 від 03.07.2015 року лише на суму 142 034,12 грн.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» підлягає задоволенню частково, оскільки стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає лише заборгованість у розмірі 142 034,12 грн, що передбачено умовами договору факторингу та додатками до нього.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не повно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та як наслідок дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, апеляційна скарга Михайлової Ю.В. в інтересах ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» підлягає задоволенню частково, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1,13 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи убачається, що позивачем при зверненні до суду із позовом судовий збір сплачено у розмірі 2 137,41 грн, за подання апеляційної скарги - 3 206,12 грн.

Отже, ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5325,89 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Михайлової Юлії Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 рокускасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (ЄДРПОУ 37356981, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) заборгованість за кредитним договором № 0104598-СССG_04226 від 03.07.2014 року у розмірі 142 034,12 (сто сорок дві тисячі тридцять чотири) грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5325,89 (п`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн 89 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль