НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                         РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

28 квітня 2010 року        справа № 2-443-10            м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

                         головуючого судді             Ушакова М.М.,

                             при секретарі                                   Лубаєвській Л.В.,

                             за участю позивача             ОСОБА_1,

         представника позивача                   ОСОБА_2,

             відповідача                                   не з’явився                                        

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні житлом,-

встановив:

    18 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні житлом шляхом зняття з реєстрації, як такого, що втратив право користування житлом в будинку АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.03.2009 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 З 24.12.2002  в даному будинку тимчасово прописав колишнього чоловіка своєї дочки відповідача ОСОБА_3, який після припинення фактичних шлюбних відносин з його дочкою ОСОБА_4, з кінця вересня 2009 року не проживає в його будинку, а перейшов проживати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 Відповідач добровільно знятись з реєстрації відмовився, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні житлом – будинком, який належить йому на праві приватної власності. Оскільки позивач, як власник, не надавав згоди на постійну прописку (реєстрацію) та проживання відповідача у його будинку, не укладав з ним договору найму, а відповідач будучи прописаним в будинку, фактично проживає у своїх батьків і не бажає добровільно виписуватись з будинку позивача, чим чинить йому перешкоди у розпорядженні, користуванні та володінні власним майном, тому змушений звернутися за захистом до суду.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали і пояснили, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований на жилій площі, яка належить позивачу на праві приватної власності, однак взагалі там не проживає з кінця вересня 2009 року, його речей у будинку немає, за житло не платить. В добровільному порядку ОСОБА_3 не знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, чим порушує право власності позивача ОСОБА_1 на житло. Просять постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні належним позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації в ньому відповідача ОСОБА_3, як такого, що втратив право користування даним житлом.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання. Зі згоди позивача,  представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

    Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в зв’язку з наступним.

    Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 березня 2009 року №22226625, виданого комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с.6) позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Волинської області, про що в книзі реєстрації №18 зроблено запис №2135.

Із копії будинкової книги (а.с.7) та копії паспорта відповідача ОСОБА_3 (а.с.14) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований 24 грудня 2002 року за адресою: АДРЕСА_1

Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЕГ №НОМЕР_1 (а.с.8), шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 12 січня 2010 року, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №02.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_3  в будинку АДРЕСА_1 Волинської області, стверджується актами житлово-комунального підприємства №2, від 17 листопада 2009 року та від 25 січня 2010 року (а.с.9, 10).

    Приватна власність громадян охороняється законом і її захист здійснюється судом.

    Предметом спору розглядуваної справи є питання захисту права приватної власності позивача на житло, яке вирішується судом в межах цивільно-правових відносин.

    Як вбачається з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду даної справи в суді, відповідач по справі ОСОБА_3 23 березня 2010 року подав до суду письмове заперечення проти позову (а.с.13). З заперечення вбачається, що відповідач вважає, вимоги позивача ОСОБА_1 необґрунтованими, а також вважає, що своєю поведінкою не перешкоджає позивачу розпоряджатися та користуватися власним житлом, тому просить відмовити у позові позивачу ОСОБА_1 та не знімати його з реєстрації.

Із даного заперечення вбачається, що відповідач прописався в будинок позивача 24.12.2002 року, на який термін не узгоджувалося, однак сам відповідач ствердив, що приблизно з кінця жовтня 2009 року в будинку АДРЕСА_1 фактично не проживав, тільки час-від-часу відвідував сина. Також відповідач зазначив, що на даний час тимчасово проживає в найманій квартирі, має намір прописатися у спірній спільній квартирі його та колишньої дружини ОСОБА_4 Так, як постійного місця проживання немає, тому знятись з реєстрації та зареєструватись за іншим місцем проживання не має змоги.

Однак в судовому засіданні наведенні обставини та докази відповідача спростувалися його ж письмовим запереченням (а.с.13) де він зазначає адресу проживання: АДРЕСА_2 та довідкою житлово-комунального об’єднання від 08 квітня 2010 року (а.с.20) де зазначено, що квартира №80 по вулиці АДРЕСА_2 в якій фактично проживає відповідач, як він сам зазначив належить у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сам відповідач ОСОБА_3 не приймав участі у приватизації даної квартири.

    На підставі ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

    Власник майна, як вказано  в ст.391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Будинок №16 по вулиці Нестерова, в місті Нововолинську, Волинської області належить на праві приватної власності ОСОБА_1, а ОСОБА_3, будучи зареєстрованим за вказаною адресою, порушує його права власника, в тому числі можливості на свій розсуд здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном.

     Керуючись ст. 10, ст.11, ст. 60, ст. 212, ст. 213, ст. 214, ст. ст. 215, 224-226  ЦПК України, на підставі ст. 150 ЖК України, ст.ст. 386, 391 ЦК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.    

    Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві приватної власності будинком №16, що по вулиці Нестерова в місті Нововолинську, Волинської області шляхом зняття Нововолинським міським відділом УМВС України Волинської області з реєстрації ОСОБА_3, як такого, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 Волинської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути  оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можна подати протягом десяти днів з  дня  проголошення рішення.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий         підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                     М.М. Ушаков