НОВОВОЛИНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року               справа № 2-а-250-10               м. Нововолинськ  

Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді Ушакова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в місті Нововолинську Волинської області про визнання протиправними дій і зобов’язання провести нарахування та виплату пенсії згідно ч.4 ст.54 і ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

встановив:

 01 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Нововолинську Волинської області про визнання протиправними дій і зобов’язання провести нарахування та виплату пенсії згідно ч.4 ст.54 і ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду ІІІ групи згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватись державна пенсія не менше, як 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим просив управління ПФУ в м.Нововолинську провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, однак відповідач відмовив, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, якою встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, просить визнати відмову відповідача щодо нарахування пенсії не чинною, зобов’язати нарахувати та виплатити недораховану та несплачену пенсію в розмірі 18111, 50 грн., згідно розрахунку за період з 01 травня 2009 року по 28 лютого 2010 року, та зобов’язати з 1 березня 2010 року до наступного перерахунку нарахувати та виплачувати пенсію в розмірі 3724,50 грн.

В письмових запереченнях відповідач позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що розмір пенсії позивача відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема зазначає, що Пенсійний фонд України під час призначення пенсій, громадянам, які постраждали внаслідок ЧАЕС керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соцзахисту окремих категорій громадян», яку було ухвалено Урядом України з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, який було досягнуто з 01.01.2008 року. З 1 липня 2008 року додатково підвищено рівень пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян, завдяки встановленим доплатам до пенсії відповідно до постанови КМ України від 16.07.2008 року №654, згідно якої, розмір мінімальної пенсії в інвалідів ІІІ групи учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році не може бути нижчим ніж 980 гривень.

          Позивач ОСОБА_1 до проведення попереднього судового засідання подав до суду заяву, просить проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити.

          Відповідач до початку попереднього судового розгляду справи подав до суду заперечення проти позову та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Просить суд в задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

          Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.          

           Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

          Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС в 1986 році, віднесений до першої категорії і йому встановлена ІІІ група інвалідності, до 1 травня 2012 року, в зв’язку із захворюванням пов?язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС ( а.с.7-9).

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, які віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції відповідно, до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи, в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення статей ЗУ "Про державний бюджет України на 2008р та про  внесення  змін  до деяких законодавчих актів України"  від 28 грудня 2007 року № 107-VI, які суперечать Законам та Конституції, та не відповідають конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою частиною якої є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів.

П.п.15 п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та по внесення змін до деяких законодавчих актів України 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по ІІІ групі інвалідності, 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та по внесення змін до деяких законодавчих актів України, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України» вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Прожитковий мінімум, згідно ст. 2 ЗУ "Про прожитковий мінімум"  встановлюється для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2009 рік – 498,00 грн.

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності  з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинної з 22.05.2008 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинної з 22.05.2008 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений  відповідно до статті 54 цього Закону. а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, тому суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та нарахуванні пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати пенсії у встановленому законом порядку та в розмірі встановленого Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач у позовній заяві просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в його користь суму недорахованої та несплаченої пенсії за період з 01 травня 2009 року по             28 лютого 2010 року в сумі 18111,50 гривень, та просив зобов’язати з 1 березня 2010 року до наступного перерахунку нарахувати та виплачувати пенсію в розмірі 3724,50 гривень. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України, може визначити спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

Статтею 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Оскільки до 22.05.2008 року діяли зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання управління ПФУ в м. Нововолинську Волинської області з 01 травня 2009 року провести перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: основної – в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі – 50% мінімальної пенсії за віком.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 17, 122, 158, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

    Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області провести з 01 травня 2009 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії на підставі положень ст.50, ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 (п’ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  постанови протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги  на постанову суду  протягом двадцяти днів  після подання заяви  про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було  подано. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була подана  у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя   підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                             М.М. Ушаков