НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                  РІШЕННЯ

                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 квітня 2010 року      справа № 2-120-10       м. Нововолинськ  

        Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

                  головуючого                                          судді Ушакова М.М.,

        при секретарі                                                    Лубаєвській Л.В.,

        за участю позивача                                           ОСОБА_1,

        представника позивача                                    ОСОБА_2,

        представників відповідачів                             Зектер О.М., Новосада Р.А.,

    розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську та Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві та професійним захворюванням, суд, -

встановив:

16 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та ДП «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві та професійним захворюванням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював на шахті №7 «НВ» Шахтоуправління «Октябрське». Працював на шахті на підземних роботах в шкідливих підземних умовах праці 27 років, внаслідок чого 17.10.2005 року у нього встановлено профзахворювання силікозом, бронхітом, емфіземою легень з дихальною недостатністю 1-2 ступеню та 25% втрати працездатності. Крім того, заключенням Нововолинської МСЕК від 31.10.2006 року позивачу було встановлено 15% втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми під час роботи в шахті 22.04.1980 року, було травмовано ліве плече та 3-й палець правої руки. Тим же заключенням МСЕК йому було збільшено відсотки втрати працездатності у зв’язку з профзахворюванням силікозом з 25% на 50% та було визнано інвалідом 3-ї групи від профзахворювання, у зв’язку із чим загальний відсоток втрати працездатності йому було встановлено в розмірі 65% за виробничу травму та профзахворювання. Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Через профзахворювання та виробничу травму йому спричинено моральну шкоду, яку зобов’язані відшкодувати заподіювачі шкоди, якими являються відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та ДП «Волиньвугілля». Просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в його користь за завдану йому ушкодженням здоров’я (професійним захворюванням) моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та з Державного підприємства «Волиньвугілля» за завдану йому ушкодженням здоров’я (виробничою травмою та професійним захворюванням) моральну шкоду в розмірі 35000 грн., а також витрати за надання правової допомоги.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтвердили, просять позов задовольнити.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на Закон України “Про державний бюджет на 2006 рік”, яким дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 в листопад 2009 року до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача Новосад Р.А. позов визнав частково на суму 1000 гривень, та пояснив, що вини підприємства у настанні профзахворювання немає, позивач отримує за отримане ушкодження здоров’я щомісячно страхові виплати.

    Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення  в зв’язку з наступним.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 пропрацював                       27 років на підземних ділянках в шкідливих підземних умовах праці на шахті №7 «НВ» Шахтоуправління «Октябрське», яка є виробничим структурним підрозділом              відповідача – ДП «Волиньвугілля».

    Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 25.10.2005 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання – силікоз, вузликова форма P/S, бронхіт, емфізема легень, ДН І-ІІ ступеню (а.с.5-6).

22 квітня 1980 року під час роботи на шахті №7 Шахтоуправління «Октябрське» з позивачем стався нещасний випадок – зіскочив верхняк і травмував ліве плече ОСОБА_1, коли він хотів притримати цей верхняк правою рукою, то йому притиснуло третій палець на правій руці металевим предметом. Підтвердженням цьому є акт №25 про нещасний випадок на виробництві, за формою Н-1 складений відповідачем 22.04.1980 року та затверджений 23.04.1980 року (а.с.3-4).

    Основною причиною даного нещасного випадку як зазначено у пункті 15 акту Н-1 (а.с.3-4) є неузгодження дій між виконавцями, низька трудова і виробнича дисципліна серед працівників.

Висновком Нововолинської МСЕК від 17.10.2005 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності внаслідок профзахворювання силікозом та бронхітом (а.с.8). Висновком Нововолинської МСЕК від 31.10.2006 року ОСОБА_1 встановлено 65% втрати працездатності, тому числі 50% по ПНК з 31.10.2006 року і 15% по т/к, довічно,  у зв’язку із профзахворюванням та т/к (а.с.7).

Згідно довідки Нововолинської МСЕК серії ВЛН №048875 від 01.09.2006 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, внаслідок професійного захворювання, протипоказана важка фізична робота в підземних умовах праці.    

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

    Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Разом з тим, суд вважає, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому МСЕК 31.10.2006 року втрати працездатності внаслідок виробничої травми під час роботи в шахті 22 квітня 1980 року. На той період часу відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачеві повинен нести роботодавець, яким на даний момент являється ДП «Волиньвугілля».

Крім того, умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

    ОСОБА_1 працюючи на шахті в шкідливих умовах праці отримав виробничу травму, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 15% професійної працездатності.

    Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у зв’язку з завданою травмою на виробництві, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона заподіяна.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача Зектер О.М., заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”  виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін  до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (заперечення відповідача від 14.12.2009 року).

    Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникає з моменту встановлення йому вперше з 17 жовтня 2005 року 25% втрати працездатності внаслідок профзахворювання силікозом, бронхітом, емфіземою легень з дихальною недостатністю 1-2 ступеню. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі  не має.  

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем – відділенням виконавчої дирекції ФСНВ в м.Нововолинську моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 професійним захворюванням – силікозом, бронхітом, емфіземою легень з дихальною недостатністю 1-2 ступеню, встановленим згідно висновку Нововолинської МСЕК вперше 17.10.2005 року.

    Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання – силікоз, бронхіт, емфізема легень з дихальною недостатністю 1-2 ступеню, а також отримав травму на виробництві.   Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання силікозом, бронхітом, емфіземою легень з дихальною недостатністю 1-2 ступеню та з ДП «Волиньвугілля» 4000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої травмою на виробництві.

    Позивачем не надано документально підтверджених доказів та розрахунків щодо робочого часу, затраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу, на виконання вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», тому в частині позовних вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.153,  ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» — суд,

вирішив:

    Позов задоволити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних  захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 5000 (п’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням.                                                                                                                                                  

    Стягнути з  Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої травмою на виробництві .

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійних  захворювань України в м. Нововолинську та з Державного підприємства "Волиньвугілля"  по 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                             М.М. Ушаков