№2-а-77/20іО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2010 року Ульяновський районний суд Кіровоградської
Області у складі головуючого судді Бондаренка А.А.,
при секретареві Вовк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ульяновка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії з врахуванням державної соціальної допомоги згідно вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" і виплачувати відповідно до вимог ч.І ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з названим адміністративним позовом та вказала, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтями 77, 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.
Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч 1 ст.66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст.71 ст. ст. 98,101,103,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 19.07.2007 року № 6-рп/2007, визнано неконституційними вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Враховуючи це, відповідач повинен щомісячно виплачувати їй доплату до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії. Однак, всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вищезазначеного рішення Конституційного Суду відповідач не робить цих виплат, чим порушує конституційні права позивачки на соціальний захист та право на отримання
допомоги. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась. Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь 1290 грн. 60 коп. коштів допомоги не виплачених за 2006 рік, 1442 гн.70 коп. коштів допомоги не виплачених за 2007 рік.
Крім того, позивачка зазначає, що у 2008 році кошти вказаної соціальної допомоги виплачувались їй у меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Так, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 489 грн. Однак відповідач на виконання ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зробив перерахунок пенсії, починаючи з 1 січня 2008 року, збільшивши її розмір на 10%. Внаслідок щомісячної недоплати 20% розмір недоплачених коштів за 2008 рік склав 1158 грн. 60 коп. Загальна сума невиплачених та недоплачених коштів допомоги за період з січня 2006 року по грудень 2008 року становить 3891 грн. 90 коп., яку позивачка просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивачка просить зобов'язати відповідача з 1 січня 2009 року зробити перерахунок її пенсії з врахуванням державної соціальної допомоги у розмірі 30% згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і виплачувати її відповідно до вимог ч.І ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
З огляду на пропущення передбаченого ст.99 КАС України строку звернення до суду за захистом вказаного права позивачка просить поновити його, так як дізналась про вказане рішення Конституційного Суду України лише 05.06.09 року, що є поважною причиною пропущення строку.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про підтримання позову у повному обсязі та з клопотанням розглянути справу у ЇЇ відсутності. Представник позивачки позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. У запереченні послався на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Протягом періоду, вказаного позивачкою, кошти з державного бюджету до Пенсійного фонду України на оплату вказаних позивачкою соціальних виплат не перераховувались. Крім того, на обґрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача також вказав, що термін „мінімальний розмір пенсії за віком", на який посилається позивачка, не може застосовуватись у даних правовідносинах, оскільки відповідно частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за віком.
Також вказав на відсутність механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Причину пропуску позивачкою строків звернення не вважає поважною. Тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову відповідно до ст.100 КАС України.
Судом досліджені наступні докази: копія паспорту позивачки, копія пенсійного посвідчення позивачки з відтиском штампу „Дитина війни", письмові заперечення відповідача.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлені такі фактичні обставини по справі та відповідні їм правовідносини.
Позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорту позивачки, де вказано, що вона є громадянкою України, та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років та пенсійного посвідчення з відтиском штампу „Дитина війни".
У 2006-2007 роках позивачці відповідачем не нараховувались та не сплачувались кошти щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Протягом 2008 року кошти вказаної соціальної допомоги щомісячно сплачувались у розмірі 10 %.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскаржувані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавались, тому для проведення позивачу спірних виплат у 2006 році правові підстави відсутні. Тому позовні вимоги позивачки про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України
(є неконституційними), у тому числі, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Положення п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення,
22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення, п.36-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними. Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивачки на нарахування їй підвищення до пенсії у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію з 01.01.2009 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням державної соціальної допомоги в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають так як Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 25.12.2008 року № 823-У1 дія ст.6 зазначеного Закону не зупинена.
Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. за № 2017 та Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. за № 966 розмір мінімальної пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивачки, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення її конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з такого:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до зазначених завдань Пенсійний фонд України, зокрема, організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок
Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; проведення правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій та інших виплат; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій.
Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами дітей війни.
Положення статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилався відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, суд до уваги не взяв з таких підстав.
Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання відповідача на відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб є безпідставним, оскільки не може бути підставою для позбавлення позивачки права на отримання зазначеної щорічної допомоги, реалізація якої є обов'язком держави.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що термін „мінімальний розмір пенсії за віком", на який посилається позивачка, не може застосовуватись у даних правовідносинах, оскільки відповідно частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування,, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за віком. При цьому керується такими міркуваннями:
Зі статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд приходить до рішення про невзяття до уваги наведених положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей
війни"
Позивачкою ставиться вимога стягнути з відповідача вказані вище суми коштів недоплаченої щомісячної соціальної грошової допомоги. Однак, згідно з положеннями статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретних сум не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Однак, зважаючи на те, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, та, зважаючи на цю обставину, як на таку, що необхідна для повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати вказану бездіяльність відповідача незаконною та зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату сум, належних позивачці відповідно до закону.
Керуючись, ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст.ст.6, 7, ч.2ст.ст.11,21,71,ч.2,3 ст.99, 105, 158-163, 167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі задовольнити частково.
Визнати поважною причиною пропущення позивачкою строку звернення позивачки до суду і поновити їй строк звернення до суду.
Визнати незаконним не нарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Ульяновському районі ОСОБА_1 та невиплату їй сум щомісячної соціальної державної допомоги, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на ЗО % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
10 березня 2010 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" № 1691-VI від 18.02.2010 року. Цим Законом виключено п.З) частини першої ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, а справи у спорах з приводу призначення, обчислення перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, віднесено до розгляду у порядку цивільного судочинства. Тому рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, а саме: до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: підпис
Копія вірна: підпис