Справа № 200/1898/19

Провадження № 2/752/5972/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов?язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив зобов?язати АТ «Укрсоцбанк» подати відносно ОСОБА_1 до органу Державної фіскальної служби України уточнюючий розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 997 330,05 грн. до податкового розрахунку за ознакою доходу «127» (інші доходи).

В обґрунтування позовних вимог, зазначено про те, що 31 січня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 42.07-07/026, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти (кредит) на наступних умовах: валюта кредиту - долар США, сума кредиту - 118 500 доларів США, строк погашення кредиту - 30 січня 2027 року, процентна ставка за користування кредитом - 13,2 % річних.

06.05.2015 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 4 до договору кредиту, умовами якого сторони договору передбачили в тому числі можливість здійснення АТ «Укрсоцбанк» анулювання (прощення) боргу у сумі 66 655,98 доларів США (тіло кредиту) та 35 476,13 доларів США (проценти за користування кредитом); датою можливого анулювання визначеноп?ятнадцятиденний календарний день після дати виконання позичальником певних умов за договором про зміну здійснення платежів.

На виконання зазначеного договору, останній платіж позивачем здійснено 10 грудня 2015 року, 27 січня 2016 року отримав довідку про повне погашення заборгованості за договором кредиту.

В подальшому позивачу стало відомо про те, що АТ «Укрсоцбанк» безпідставно визначено та подано до органу Державної фіскальної служби України - ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області розрахунок форми № 1ДФ за 4 квартал 2015 року щодо віднесення сум прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку за ознакою «126», внаслідок чого у ОСОБА_1 , як платника податків, виник обов?язок з подання в установлені строки податкової декларації та сплати податку з доходів, отриманих позивачем як додаткове благо.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що АТ «Укрсоцбанк» неправильно застосовано положення Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно визначив та подав до органу Державної фіскальної служби України розрахунок за формою 1ДФ в частині віднесення сум прощеного (анульованого) боргу. Оскільки відповідач відмовляється добровільно вчинити дії з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов?язано АТ «Укрсоцбанк» подати відносно ОСОБА_1 до органу фіскальної служби України уточнюючий розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 997 330,05 грн. до податкового розрахунку за ознакою доходу «127» (інші доходи).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2020 року залучено АТ «Альфа-Банк» до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про зобов?язання вчинити дії, в якості правонаступника відповідача АТ «Укрсоцбанк».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2020 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2019 року, а справу направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

07.07.2020 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано в провадження судді Шевченко Т.М.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, про день та час судового засідання був повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

З?ясовано відсутність відзиву АТ «Альфа-Банк» на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 31 січня 2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 42.07-07/026 (далі за текстом - «Договір кредиту») (а.с. 9-12).

Відповідно до умов п.п. 1.1 Договору кредиту, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у розмірі 118 500 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 13,2 % річних, та графіком погашення кредиту, відповідно до умов договору.

6 травня 2015 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 4 до Договору кредиту від 31.01.2007 року (далі за текстом - «Договір про внесення змін»), відповідно до умов п. 2 якого сторони визначили, що заборгованість за Договором кредиту складає 66 655,98 доларів США - заборгованість за кредитом; 67 476,13 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 13-14).

За змістом п. 3.2.1. Договору про внесення змін, заборгованість за процентами в сумі 32 000 доларів США погашається згідно з графіком, який є додатком № 1 до Договору про внесення змін, у визначеному умовами договору порядку, починаючи з травня 2015 року до грудня 2015 року включно.

Згідно п. 3.5 Договору про внесення змін, сторони домовились, що сплата строкових (поточних) процентів за користування кредитом, які нараховуються з 06.05.2015 року, здійснюється в загальному порядку, передбаченому Договором кредиту.

Пунктом 3.8 Договору про внесення змін визначено, що у разі належного виконання позичальником умов, які викладені у п. 3.2.1 та 3.5 Договору про внесення змін, залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за Договором кредиту (а саме - заборгованість за кредитом в сумі, зазначеній в п. 2.1 Договору про внесення змін, заборгованість за процентами в сумі, зазначеній в п. 3.2.2 Договору про внесення змін) підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається п?ятнадцятий календарний день після дати виконання позичальником зазначених вище умов (тобто дати здійснення позичальником останнього із платежів, передбачених п. 3.2.1 та п. 3.5 Договору про внесення змін).

Згідно з абзацом другим п. 3.8 Договору про внесення змін, шляхом укладення Договору про внесення змін, позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості за зазначених умовах в сумі згідно п. 3.8 Договору про внесення змін та про свій обов?язок самостійно сплатити податок з доходу фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

З довідки № 10.1-186/96-1101 від 27.01.2016 року, виданої Дніпропетровським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», вбачається, що заборгованість за Договором кредиту № 42.07-07/026 від 31.01.2007 року, зі строком користування по 31.01.2027 року, повністю погашена 26.01.2016 року (а.с. 18).

Крім того, з довідки № 10.1-186/96-14653 від 08.11.2017 року, виданої Дніпровським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», згідно Договору кредиту № 42.07-07/026 від 31.01.2007 року було анульовано наступні суми: 25 грудня 2015 року - сплачений борг за кредитом у розмірі 66 655,98 доларів США, що становить в еквіваленті 1 530 851,11 грн.; сплачені відсотки за кредитом у розмірі 35 476,13 доларів США, що в еквіваленті становить 814 690,95 грн. (а.с. 19).

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 1, 3 ЦПК України, в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України, стаття 4 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Частиною першою статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Пунктом 5 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язкув натурі.

Вказаний спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

На обґрунтування заявленого позову, позивач зазначив, що банк неправильно застосував норми Податкового кодексу України, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок подати до органів ДФС України податкову декларацію та сплатити податок з доходів, отриманих, як додаткове благо.

Суд зазначає, що питання щодо оподаткування податком з доходу фізичних осіб регламентується Податковим кодексом України, яким також визначено порядок вирішення спірних питань.

Разом з тим, укладеним сторонами Договором кредиту, а також Договором про внесення змін до нього, а так само законом, не передбачено права позивача вимагати подання банком до органу Державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок за певною формою.

Крім того, суд окремо звертає увагу на ту обставину, що згідно з абзацом другим п. 3.8 Договору про внесення змін, шляхом укладення Договору про внесення змін, позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості за зазначених умовах в сумі згідно п. 3.8 Договору про внесення змін та про свій обов?язок самостійно сплатити податок з доходу фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, принцип свободи договору, закріплений у ст. 627 Цивільного кодексу України, означає право громадян вступати або утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Отже, підписавши вказаний вище Договір про внесення змін, позивач ОСОБА_1 вступив в договірні відносини з відповідачем, прийнявши та погодившись з умовами Договору про внесення змін, у тому числі і з умовами п. 3.8 зазначеного договору.

Окремо суд зазначає, що спори позивача ОСОБА_1 з органами Державної фіскальної служби України з питань щодо оподаткування податком з доходу фізичних осіб підлягають вирішенню у окремому, визначеному законом порядку за правилами адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, суд надходить до висновку про те, що будь-яких порушень прав і законних інтересів позивача діями відповідача АТ «Альфа-Банк», як правонаступника АТ «Укрсоцбанк», не встановлено.

Крім того, при вирішенні даного спору по суті, суд враховує висновки викладені у постанові Верховного суду у справі № 757/19578/16-ц від 21.02.2020 року, у аналогічних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

ПозовОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов?язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення ви готовлений 14 грудня 2020 року.

Суддя