Справа № 204/8594/20

                                                               Провадження № 2/204/2316/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Мащук В.Ю., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок держави, у зв`язку з обмеженням Дніпропетровським окружним адміністративним судом гарантії права громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду задля захисту порушеного права, за адміністративним позовом по справі № 160/1841/19, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2020 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок держави, у зв`язку з обмеженням Дніпропетровським окружним адміністративним судом гарантії права громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду задля захисту порушеного права, за адміністративним позовом по справі № 160/1841/19.

Позовна заява передана судді 17 грудня 2020 року.

Відповідно до поданої позовної заяви позивач просив суд встановити чи з`ясувати, на підставі абз. 2 п.5 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що в результаті неправомірних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1841/19, а саме: не виконання ст. 126 Конституції України, не виконання ст. 129 Конституції України, не виконання ст. 129-1 Конституції України, не виконання ст. 2.КАС України, згідно ст. 2 ЦПК України, на підставі ст. 1 Конституції України, на підставі ст. 3 Конституції України, на підставі ст. 6 Конституції України, на підставі ст. 8 Конституції України, на підставі ст. 21 Конституції України, на підставі ст.22 Конституції України, на підставі ст. 23 Конституції України, на підставі ст. 24 Конституції України, на підставі ст.55 Конституції України, на підставі ст. 56 Конституції України, на підставі ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст.24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції, дія яких не може бути скасована судом на підставі постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. N 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у якій судам роз`яснено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст.17, ч. 3 ст. 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ, які не мають найвищої юридичної сили, дія яких не може бути скасована судом на підставі п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 «Про незалежність судової влади», у якій зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом, так як за результатом подання позовної заяви відсутнє судове рішення по суті поданої на розгляд до суду позовної заяви, на підставі Постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Єресько Л.О. від 06 серпня 2020 року по справі № 160/1841/19, адміністративне провадження № К/9901/10608/19, якою скасована вказана ухвала суду, якою було здійснено обмеження від імені України гарантованого ст. 8 Конституції України права на звернення до суду задля захисту порушеного права за матеріальним станом, що заборонено ст.ст.19,22,24,64 Конституції України позивачу нанесена матеріальна та моральна шкода, а саме: моральні чи душевні переживання пов`язанні із протиправними діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який створив умови для звільнення на безпідставній основі посадових осіб державних органів влади від виконання своїх повноважень щодо відновлення та забезпечення права ОСОБА_1 щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів при звернені зі скаргою про їх порушення, згідно ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя, моральні чи душевні переживання пов`язанні з погіршенням стану здоров`я так як ОСОБА_1 на 78 році життя та продовж тривалого часу змушений займатися питаннями захисту та поновлення порушеного права від державних органів влади, які зобов`язані забезпечувати конституційні права громадян, та відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена ст. 25 ЗУ «Про звернення громадян», ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 2, ч. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 276 ЦК України, ч. 6 ст. 1176 та ст. 1173 ЦК України, у відповідності з Постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яку позивач визначає, у відповідності зі ст. 20 ЦКУ, так як Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України не розроблена та не затверджена методика розрахунку моральної шкоди, яка є гарантією захисту порушених прав за протиправні дії відповідачів по відношенню до позивача впродовж 2006-2020 років, у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи моральні чи духовні переживання пов`язанні з тривалим часом протиправних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який обмежив позивачу право на захист порушеного права та звільнив Кабінету Міністрів України від виконання своїх повноважень щодо забезпечення конституційних прав, враховуючи моральні чи духовні переживання пов`язанні з тривалим часом загрози життю і здоров`ю дочки ОСОБА_2 , а також, моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя та завданням матеріальних втрат, які пов`язанні продовж тривалого часу, для надання матеріальної допомоги ОСОБА_2 , у зв`язку з загрозою її життю і здоров`ю, та яка не може бути скасована судом, у відповідності до ст. 22 Конституції України.

               Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, виявлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим необхідно відмовити у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4  ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Зазначені спори не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до  ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Таким чином, суди (судді) як органи (особи), що здійснюють правосуддя, не можуть бути відповідачами у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У зв`язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законам порядках і їх виконання, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.

Зазначене відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20.03.2019 року у справі № 295/7631/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.01.2018 року у справі № 454/2843/15-ц.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»  виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з п. 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Peretyaka AndSheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність звернення ОСОБА_1 із даною позовною заявою, вимоги якої, по суті, зводяться до незгоди з діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду при розгляді справи № 160/1841/19. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Зміст конкретних судових рішень контролюється за допомогою гарантованих державою процедур апеляційного та касаційного оскарження рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини – після використання національних засобів захисту своїх прав.

Таким чином, у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок держави, у зв`язку з обмеженням Дніпропетровським окружним адміністративним судом гарантії права громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду задля захисту порушеного права, за адміністративним позовом по справі № 160/1841/19.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.4, 19, п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд, –

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження в справі за позовною заявою  ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок держави, у зв`язку з обмеженням Дніпропетровським окружним адміністративним судом гарантії права громадянина України  ОСОБА_1  на звернення до суду задля захисту порушеного права, за адміністративним позовом по справі № 160/1841/19 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                        В.Ю. Мащук