Справа № 640/16611/18

н/п 2/953/202/20

                                Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

                               головуючого - судді Попрас В.О.,

                               при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить поділити майно подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташованого за адресою:  АДРЕСА_4 , право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташованої за адресою:  АДРЕСА_5 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: «землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «А-1» (магазин)». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2015р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. За період спільного життя сторони за спільні кошти придбали ряд нежитлових приміщень, які були зареєстровані на відповідачку, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлову будівлю літ «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Оскільки об`єкти нерухомого майна були придбані під час шлюбу, тому вони є спільною сумісною власністю подружжя. Після розлучення позивач з відповідачем продовжували разом користуватись спірними об`єктами нерухомості, проте в літку 2018р. виник спір з приводу користування даним майном, оскільки відповідачка почала перешкоджати в його використанні. Так, 22.08.2018р. позивач намагався потрапити до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , однак вказані приміщення відповідачка, без дозволу позивача, передала в оренду суб`єкту господарської діяльності, у зв`язку з чим в доступі до приміщень позивачу було відмовлено. Позивачем на адресу відповідачки було надіслано лист про розподіл спільного набутого майна, однак відповідачка ніякої відповіді не надала, тому позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. Відповідачка ОСОБА_5 та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно вимог ст.43 ЦПК України позивач та відповідач зобов`язані добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності є складовою частиною конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи строки розгляду справи з вересня 2018р., наявність в матеріалах справи відзиву на позов та відсутність будь-яких клопотань, які заявлені та не розглянуті судом, враховуючи висловлену позицію сторін за позовами, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки ОСОБА_2 на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки подальший нерозгляд справи порушує права учасників щодо розумності строків розгляду справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться перед органом судової влади, а не перед сторонами процесу проте жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь у справі, направлене на те, що умисне зловживанням правами перешкоджає досягненню органом судової влади вказаних завдань.

Враховуючи строки розгляду даної категорії справ, а також ті обставини, що по справі подано відзив на позов, долучено докази, тобто сторони висловили свою позицію, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачки, яка неодноразово не з`явилась в судові засідання.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

       08.09.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування сторін у шлюбі, подружжя придбали:

- 26.09.2011 року згідно договору купівлі-продажу нежитлове приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 19.04.2012 року згідно договору купівлі-продажу нежитлове приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 03.10.2012 року згідно договору купівлі-продажу нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 14.06.2012 року згідно договору купівлі-продажу нежитлове приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 12.10.2012 року згідно договору купівлі-продажу нежитлову будівлю літ «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- 25.09.2013 року згідно рішення Харківської міської ради №1268/13 земельну ділянку загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», яку 28.03.2014р. було зарежстровано у Державному земельному кадастрі.

Право власності на всі вищезазначені об`єкти нерухомого майна були зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до ч.2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

22.08.2018р. за адресою: АДРЕСА_4 був викликаний черговий наряд патрульної поліції Слобідського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області, по прибуттю якого, від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить прийняти заходи до його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка перешкоджає йому у доступі до спільного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

У довідці Слобідського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області від 04.09.2018р., складеної щодо подій 22.08.2018р., зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини щодо розподілу спільного майна. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2

10.09.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Сімейного Кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 Сімейного Кодексу України встановлено,що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 Сімейного Кодексу України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя,що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Враховуючи, що об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлова будівля літ «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 набуті сторонами за час шлюбу, та є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, тому, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, слід визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кожного об`єкту вищезазначеного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2,3 ст. 70 Сімейного Кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції того, що майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя не надано, а тому суд дійшов висновку про поділ спірного майна між сторонами саме виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що слід поділити майно подружжя та визнати за позивачем ОСОБА_1  право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташованого за адресою:  АДРЕСА_4 ; на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташованої за адресою:  АДРЕСА_5 , на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: «землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «А-1» (магазин)».

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 – 265 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71, 163 Сімейного Кодексу України, 368, 372 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

         Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя – задовольнити.

Поділити майно подружжя наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_1  право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер 6310136600:07:036:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: «землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «А-1» (магазин)».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4892 грн. /чотири тисячі вісімсот дев`яносто дві грн./

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

          Повний текст рішення виготовлено 17.12.2020 року. 

СУДДЯ