КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/6513/18 Головуючий 1 інстанція -Фролова І.С.

Провадження № 22-ц/824/8969/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 грудня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Гуля В.В., Сержанюка А.С.

за участю секретаря: Линок В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року (провадження № 6/761/99/2020) у справі за заявою Комунального підприємства Київради «Київтеплоенерго» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 758/6513/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року представник Комунального підприємства «Київтеплоенерно» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 758/6513/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування заяви вказало, що 31 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії - задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 23 квітня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м.Києва залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Шевченківським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 758/6513/18 від 21 травня 2019 року.

Зазначило, що 11 червня 2019 року відділом Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 59326953 про примусове виконання виконавчого листа №758/6513/18 від 21 травня 2019 року, яким «Київтеплоенерго» зобов`язано виключити із сум, що підлягають оплаті ОСОБА_1 за користування централізованим опаленням за договором №838315200350100 від 20.08.2018 року заборгованість, що виникла до 26 березня 2018 року відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, згідно Договору ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для обліку розрахунків за спожиті послуги з ЦО. Послуги з ЦО за Договором почали надаватись КП «Київтеплоенерго» тільки з листопада 2018 року. До цього послуги надавались ПАТ «Київенерго».

Отже, враховуючи те, що договір №838315200350100 від 20 серпня 2018 року набрав чинності після набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та відсутності за вказаним Договором заборгованості, що утворилась до 26 березня 2018 року, виконавчий лист №758/6513/18 від 21травня 2019 року не може бути виконаний КП «Київтеплоенерго».

Просив суд визнати виконавчий лист по справі № 758/6513/18, про зобов`язання КП «Київтеплоенерго» виключити із сум, що підлягають оплаті ОСОБА_2 за користування централізованим опаленням за договором № 8383152003500100 від 20 серпня 2018 року заборгованість, що виникла до 26 березня 2018 року відносно квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року (провадження № 6/761/99/2020) заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Визнано виконавчий лист по справі № 758/6513/18, про зобов`язання КП «Київтеплоенерго» виключити із сум, що підлягають оплаті ОСОБА_2 за користування централізованим опаленням за договором № 8383152003500100 від 20 серпня 2018 року заборгованість, що виникла до 26 березня 2018 року відносно квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, апелянт ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченкіського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року (провадження № 6/761/99/2020) та прийняти нову постанову про її відмову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції є хибними, зроблені без урахування дійсних обставин справи. Вважає, що Комунальне підприємство «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у взаєморозрахунках зі споживачами комунальних послуг централізованого опалення. Однак, рішенням суду першої інстанції такий факт не встановлено.

Зазначив, що з травня 2018 року Комунальне підприємство «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» виставляло йому рахунки вимоги щодо сплати заборгованості на власний рахунок, ще до набуття ним права власності на квартиру, тобто до 26 березня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до змісту принципів верховенства права та пропорційності, ст.ст. 10, 11 ЦПК України, норми цивільного процесуального права мають застосовуватися судом відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за користування централізованим опаленням за договором № 8383152003500100 від 20 серпня 2018 року заборгованість, що виникла до 26 березня 2018 року відносно квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , суду першої інстанції виходив з того, що договір №838315200350100 від 20 серпня 2018 року набрав чинності після набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та відсутності за вказаним Договором заборгованості, що утворилась до 26 березня 2018 року, виконавчий лист №758/6513/18 від 21 травня 2019 року не може бути виконаний КП «Київтеплоенерго», а тому має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 16 лютого 2010 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній на час видачі виконавчого листа) строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Судом першої інстанції було встановлено, що 11 червня 2019 року відділом Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 59326953 про примусове виконання виконавчого листа №758/6513/18 від 21.05.2019 року, яким «Київтеплоенерго» зобов`язано виключити із сум, що підлягають оплаті ОСОБА_1 за користування централізованим опаленням за договором №838315200350100 від 20.08.2018 року заборгованість, що виникла до 26 березня 2018 року відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 20 серпня 2008 року між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладено договір №838315200350100 про надання послуг з централізованого опалення.

Пунктом 40 вищевказаного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його опублікування (дата публікації 28 березня 2018 року) і діє до 31 грудня 2018 року.

Оскільки зазначений договір опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085), то він брав чинності з 28 березня 2018 року, тобто після дати набуття ОСОБА_1 квартири (26 березня 2018 року).

Також, згідно договору ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для обліку розрахунків за спожиті послуги з централізованого опалення.

Послуги з ЦО за Договором почали надаватись КП «Київтеплоенерго» тільки з листопада 2018 року. До цього послуги надавались ПАТ «Київенерго». При цьому, з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 , вхідне сальдо станом на 01 вересня 2018 року становить 0 грн., тобто станом на зазначену дату заборгованість за послугу з централізованого опалення за Договором, укладеним з ОСОБА_1 , в КП «Київтеплоенерго» не обліковувалась.

Відповідно до п. 2 ст. 432 ЦПК суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п 1. ст. 432 ЦПК суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що договір №838315200350100 від 20 серпня 2018 року набрав чинності після набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та відсутності за вказаним Договором заборгованості, що утворилась до 26 березня 2018 року, виконавчий лист №758/6513/18 від 21 травня 2019 року не може бути виконаний КП «Київтеплоенерго».

Колегія суддів вважає, що при розгляді вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за користування централізованим опаленням, так, як договір №838315200350100 від 20 серпня 2018 року набрав чинності після набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та відсутності за вказаним Договором заборгованості.

Тому, доводи апеляційної скарги, апелянта не наводять жодних аргументів та не дають жодного доказу на підтвердження того, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та безпідставною.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року (провадження № 6/761/99/2020) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: В.В. Гуль

А.С. Сержанюк