Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/8810/19

провадження № 61-6302св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В. Фаловської І. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2019 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 у якому просив визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата - ОСОБА_3 .

У мотивування заявлених вимог зазначав, що відповідач та померлий є його братами по лінії матері, яка народила їх від іншого шлюбу. За життя ОСОБА_3 вони майже не підтримували стосунків. У зв`язку з укладеним контрактом останній час він працює у м. Києві та рідко приїжджає до м. Чернігова. У липні 2019 року позивач випадково дізнався про смерть одного з братів, після смерті якого спадщину прийняв відповідач.

Вказував, що звернувся до нотаріуса із відповідною заявою 03 серпня 2019 року, проте йому було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк з поважних причин, оскільки не знав про смерть брата та про наявність у нього спадкового майна, а пропущений ним строк є незначним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку для прийняття ОСОБА_1 спадщини та визначено позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата, ОСОБА_3 терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2019 року без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про достатність доказів на підтвердження пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема, суд прийняв до уваги незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Апеляційний суд також зазначав, що позивач працює за контрактом за межами Чернігівської області, а пропущений ним строк є незначним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (провадження № 6-85цс12) та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 520/6040/17; від 02 серпня 2018 року у справі № 705/3890/16-ц; від 05 вересня 2018 року у справі № 178/560/16; від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17.

Доводом касаційної скарги є також те, що позивач вчинив дії спрямовані на реалізацію свого права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 лише через два місяці після того як йому стало про це відомо, заявник додатково зазначав, що обставинна про те, що позивач знав про смерть брата була відома йому ще в червні 2019 року підтвердив свідок позивача, який був допитаний у судовому засіданні.

Також ОСОБА_2 вказує на недоречне посилання судів на постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц де зазначається, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог, адже фактичні обставини у вказаній справі та справі яка розглядається не тотожні.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Черненка Г. І. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Вказує, що доводи та вимоги касаційної скарги тотожні доводам та вимогам поданої відповідачем апеляційної скарги.

Судами обох попередніх інстанцій було правильно оцінено та встановлено, що відповідач ввів в оману нотаріуса, вказавши про відсутність інших спадкоємців, не повідомив позивача про смерть брата, а проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням із позовом був не значним, що і стало підставою для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Деснянського районного суду м. Чернігова.

08 травня 2020 року цивільна справа № 750/8810/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 року - ОСОБА_3 , які є рідними братами по лінії матері, ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтва про народження та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом померлого ОСОБА_3 .

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної власності в рівних частинах належала квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з договором дарування частини квартири від 28 жовтня 2004 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ОСОБА_3 .

З повідомлення Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 знятий з реєстрації 17 грудня 2018 року.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О. В. від 21 серпня 2019 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 1/2019.

З матеріалів цієї спадкової справи встановлено, що 08 січня 2019 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся спадкоємець за законом - рідний брат ОСОБА_2 , якому 17 травня 2019 року приватним нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири загальною площею 56 кв. м, що розташована на АДРЕСА_3 . Цього ж дня було проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно.

03 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Красногора О. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Розглянувши надані заявником документи, 03 серпня 2019 року приватним нотаріусом, з посиланням на статтю 49 Закону України «Про нотаріат», було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 з тих підстав, що спадкоємцем був пропущений встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, тому заявнику було роз`яснено його право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

З контракту № 2, укладеного 15 березня 2018 року між Громадською спілкою «Федерація футболу України» та ОСОБА_1 , встановлено, що позивач, як головний тренер зобов`язується здійснювати керівництво підготовкою національної молодіжної дівочої збірної команди України з футболу для виступів на міжнародних спортивних змаганнях та під час проведення товариських зустрічей, використовуючи при цьому всі свої професійні вміння з метою досягнення збірною високих спортивних результатів, а Федерація зобов`язується виплачувати головному тренеру заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його функцій. Строк дії контракту з 16 березня 2018 року по 31 жовтня 2019 року. Основним місцем роботи головного тренера є Федерація, яка розташована за адресою: провулок Лабораторний, 7-а, м. Київ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, та правових позиціях Верховного Суду викладених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17 (провадження № 61-16102св18), від 24 листопада 2020 року у справі № 766/23686/18 (провадження № 61-15622св20).

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції посилався на постанову Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц в якій висловлена правова позиція, що стосується спору за участю спадкоємців за заповітом, як єдиних спадкоємців померлого спадкодавця, при цьому відповідач у справі проти задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не заперечував, а тому правовідносини, що виникли у справі, яка переглядається і у справі № 681/203/17-ц не тотожні.

Колегія суддів зазначає, що у вказаній справі (№ 681/203/17-ц) позивач через десять днів після закінчення строку для подання зави про прийняття спадщини звернувся із відповідним позовом до суду, натомість у справі, що переглядається, позивач звернувся до суду 05 серпня 2019 року, тобто через два місяці та дев`ятнадцять днів після закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому зазначення судів про те, що пропущений позивачем у цій справі строк у часовому вираженні є незначним є помилковим.

Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про поважність пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини з посиланням на те, що ОСОБА_1 з 16 березня 2018 року по 31 жовтня 2019 року за контрактом працював головним тренером у Громадській спілці «Федерація футболу України», а умови укладеного контракту свідчать, що за родом своєї професійної діяльності і покладених на нього контрактом обов`язків позивач повинен був постійно знаходиться на території федерації, яка розташована у м. Київ, оскільки перебування на роботі в іншій місцевості не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а законодавство України, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій, дозволяє направлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

Одночасно колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційного суду на довідку Української асоціації футболу, яка містить інформацію про те, що в період з 22 по 29 лютого 2020 року ОСОБА_1 , як тренер національної дівочої збірної команди України з футболу до 17 років, буде брати участь у національно-тренувальному зборі, який відбудеться в м. Харків з метою підготовки до Чемпіонату Європи УЄФА сезону 2019-2020 років, адже вона охоплює проміжок часу вже після пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

За таких обставин Верховний Суд приймає аналогічний за змістом довід касаційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі 554/5866/18 (провадження № 61-5198св19).

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на той момент коли йому стало відомо про смерть брата та про наявність у нього майна він вже пропустив строк звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Таким чином колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже наведені причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач, за відсутності будь-яких перешкод не вчинив дії з прийняття спадщини протягом строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України. Доводи позивача про те, що він не прийняв спадщину у зв`язку із тим, що не підтримував стосунки з померлим братом, працює в іншому місті, а про його смерть та наявність майна дізнався випадково не є об`єктивними обставинами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на вищенаведене колегія суддів доходить висновку про те, що місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, який ґрунтується на неправильному застосуванні норм статей 1270, 1272 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, але під час вирішення справи допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_2 сплатив судовий збір в загальному розмірі 2 689,80 грн, тому ці грошові кошти слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська