Справа № 2-89/10  

Р І ШЕ Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 квітня 2010 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

        Головуючого - судді Журавель В.А.

        При секретарях – Баженовій Н.Є., Закопайло О.В. ,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у місті Харкові цивільну праву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Харківської філії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що 24 лютого 2008 року на регульованому перехресті пр. Гагаріна та пров. Золотого в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ДЕУ-Ланос державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2,, діями якого позивачу було заподіяно тілесні ушкодження. Позивача було доставлено в лікувальний заклад, де було встановлено діагноз - закрита черепно-мозкова травма. Тому позивач просив  стягнути  з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн. , витрачених на лікування. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки внаслідок дій відповідача  у позивача відбулося погіршення стану здоров»я, стрес, почуття невпевненості в подальшому стані здоров»я, яке ускладнено постійною необхідністю звертатися за допомогою лікарів, витрати на часу на обстеження, консультації фахівців тощо. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати  в розмірі 81 грн.

26.05.2008 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 10 725 грн. 61 коп., яка складається з не отриманого доходу (заробітної платі) в сумі 8524 грн. 06 коп., витрат на придбання ліків в сумі 769 грн. 15 коп., витрат на медичне лікування, обстеження, звернення до фахівців за допомогою – 882 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 550 грн.. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 20 000 грн. та судові витрати та послуги банку в розмірі 81 коп.

25 липня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача  матеріальну шкоду в розмірі 9156 грн. 12 коп., яка складається з не отриманого доходу за період з 30 квітня по 25 липня 2008 року, тобто 63 дні, в сумі 3606 грн. 12 коп. та витрат на правову допомогу 5500 грн.,  моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та судові витрати в розмірі 91 грн.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені ним позовні вимоги та в обгрунтування своїх вимог пояснив судові, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2, йому були спричинені тілесні ушкодження. Позивач після ДТП більше місяця лікувався в лікарні № 20, до теперішнього часу перебуває на обліку  у лікаря-невропатолога. Позивач був змушений звільнитися з роботи для того, щоб займатися лікуванням та реабілітацією. Також позивач пояснив судові, що витрати, понесені ним на лікування, та неотриманий заробіток у зв’язку із перебуванням на лікарняному йому було сплачено  страховою компанією «Дженералі Гарант», оскільки автомобіль відповідача було застраховано цією страховою компанією. З  30 квітня по 25 липня 2008 року у позивача був гострий період травми, але в цей час він вже не працював, оскільки звільнився з місця роботи. У зв»язку із тим, що за вказаний період часу позивач не отримав доходу, то він просив стягнути з відповідача 3606 грн. 12 коп., тобто по 57 грн. 24 коп. за кожний день, оскільки  мав такий середній денний заробіток. Також позивач пояснив судові, що звільнився у зв’язку із рекомендаціями лікарів, тому що  в круг його обов»язків входили роботи по підняттю важкості, навантажувально-розвантажувальні роботи, а після отримання травми він не міг виконувати таку роботу. Крім того, позивач пояснив судові, що поніс матеріальну шкоду на юридичні послуги адвокатів в сумі 5500 грн., які полягали в складанні скарг та звернень до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, прокурора Харківської області, начальника УМВСУ в Харківській області та скарг на бездіяльність працівників міліції. Складання скарг було пов’язано з тривалим розслідуванням кримінальної справи. Також адвокатами були  складені позовні заяви, в тому числі і до кримінальної справи. До теперішнього часу  позивач періодично проходить курс лікування, в нього часто болить голова, він переживає з приводу стану свого здоров»я, оскільки невідомо як в майбутньому наслідки ДТП відобразяться на його здоров»ї та житті. Також позивач після ДТП не може займатися спортом, вести активний спосіб життя, повноцінно навчатися.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди  не визнав у повному обсязі,  моральну шкоду – частково та пояснив судові, що позивачем не надано доказів спричинення матеріальної шкоди. Так, у вказаний період часу з 30 квітня по 25 липня 2008 року позивач не працював, з останнього місця роботи звільнився за власним бажанням, ніяких перешкод у працевлаштуванні не мав. Крім того, ні під час проведення досудового слідства по кримінальній справі, ні під час розгляду цивільної справи адвокати не представляли інтереси позивача та ніякої участі ніде не приймали. При вирішення питання про відшкодування моральної шкоди відповідач просив  суд прийняти до уваги, що він має на утриманні 2 дітей, старший син є інвалідом дитинства, дружина відповідача не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за молодшим сином.

Представник відповідача-адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, просила відмовити у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки страхова компанія «Дженералі Гарант» у повному обсязі відшкодувала позивачу понесені ним витрати на лікування та перебування на листку непрацездатності. Після виписки з лікарняного закладу позивач міг приступити до роботи з урахуванням рекомендацій лікаря, але не захотів в подальшому працювати та звільнився з роботи. При цьому його праця не була пов’язана з обмеженнями по труду. Що стосується відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок звертання до  адвокатів, то в жодній квитанцій нема посилань, які саме у і у зв»язку із чим позивачу були надані юридичні послуги, ні один адвокат жодного разу не приймав у часті у засіданні по захисту інтересів позивача. Крім того, представник відповідача просила частково задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано судові доказів, що внаслідок ДТП позивач не може займатися спортом або продовжувати навчання. Тому при вирішення питання про суму моральної шкоди просила суд прийняти до уваги, що відповідач є єдиним годувальником в сім»ї, син відповідача є інвалідом дитинства та потребує постійного медичного підтримання, дружина позивача не працює, оскільки доглядає маленького сина.

Представник відповідача - Харківської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» позовні вимоги визнав частково та пояснив, що у зв»язку із тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобілю, була застрахована відповідно до умов Закону України «Про обов’язкове страхування  цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після настання страхового випадку до страхової компанії звернувся ОСОБА_1 і йому було виплачено страхове відшкодування за час втрати заробітку, за лікарняні листи, на придбання ліків, за медичні процедури, а всього 4388 грн. 73 коп.  Тому підстав для відшкодування іншої матеріальної шкоди з боку страхової компанії нема. Вимоги про стягнення моральної шкоди просив задовольнити частково та при вирішення питання про розмір моральної шкоди прийняти до уваги ліміт відповідальності відповідача, який визначено договором та Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

    Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає  позов  таким, що  підлягає частковому задоволенню.

    Як встановлено у судовому засіданні 24 лютого 2008 року близько 08 години ОСОБА_2, керуючи технічно виправним автомобілем «ДЕУ-Ланос» державний номер НОМЕР_3 по пр. Гагаріна з боку вул. Державінської в напрямку вул. Вишневої, порушив вимоги п. п. 1.5, 8.7.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме не був уважним при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху автомобілю, не прийняв до уваги дорожню обстановку та стан транспортного засобу, та допустив зіткнення з автомобілем Шевроле-Авео під керування водія ОСОБА_4  Внаслідок цих дій відповідача пасажиру автомобілю Шевроле-Авео ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості у вигляді підвивиху 2-шейного позвонка з пошкодженням зв»язочного апарату та розвитком посттравматичної нестабільності в сігменті С2-С3 міжпозвонкового простору та легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку / а .с. 6, 17-18/.

    Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду міста Харкові від 14 серпня 2009 року провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 закрито, його  звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі  п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» / а. с. 94/.

    Згідно до Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2361099 Харківська філія ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» забезпечувала цивільно-правову відповідальність відповідача ОСОБА_2, пов»язану з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ДЕУ-Ланос державний номер НОМЕР_3 / а. с. 24-а/.

У зв’язку із чим  відповідачем  - Харківською філією ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на підставі заяви позивачу було виплачено страхове відшкодування : за шкоду, пов»язану с тимчасовою втратою працездатності, за період дії непрацездатності з 25 лютого по 16 квітня 2008 року 2633 грн. 04 коп., за шкоду, пов»язану з лікуванням - 1215 грн. 69 коп.,  за проходження томографії – 540 грн., а всього 4 388 грн. 73 коп. / а. с. 104/.

    Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкоди завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо  вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

    Згідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на  відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право , договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичний особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

    Як вбачається з копії листка непрацездатності  № 133162  від 28 березня 2008 року  ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування у зв»язку із  отриманою черепно-мозковою травмою та з 16 квітня 2008 року повинен стати до роботи / а. с. 39/.

Згідно висновку лікувально-консультаційної комісії 11 лікарні  від 16 квітня 2008 року ОСОБА_1  потребував тимчасового переводу на роботу, яка не пов»язана з роботою в нічну зміну, у вимушеному положенні, на висоті, підйому важкості,  в умовах підвищеної температури, під впливом прямих сонячних променів / а. с. 40/.

Відповідно до  трудової книжки позивача в період з 04 травня 2005 року по 22 квітня 2008 року він працював  в книжковому клубі «Клуб Сімейного Дозвілля» на посаді асистента менеджера та був звільнений за погодженням сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України / а. с. 41/.

Як вбачається з посадової інструкції асистента менеджера транспортної логістики в обов»язки ОСОБА_1 входили: організація роботи транспорту, а саме замовлення  транспорту для вивозу поштової кореспонденції та посилок, для перевозки співробітників  клубу,  для перевозки документів та матеріалів, оформлення путевих листів, організація та супровід доставки товарів в магазини, посилок та письмової кореспонденції,  контроль за автомобілями, які знаходяться в рейсах, перерахунок тари, обробка документів, організація та супровід  товарів від поставників / а .с. 122/.

Тому  суд вважає, що робота, яку виконував позивач, не була пов»язана  з будь-якими обмеженнями, які було встановлено висновком ЛКК від 16  квітня 2008 року. Тому суд не приймає до уваги посилання позивача, що в його  посадові обов’язки входила робота по підняттю важкості та навантажувально-розвантажувальні роботи, оскільки такі роботи відсутні  в його посадовій інструкції.

З цих причин суд не приймає до уваги посилання позивач про те, що він був вимушений звільнитися з роботи за станом здоров»я оскільки потребував подальшого лікування, реабілітації і в період з 30 квітня по 25 липня 2008 року в нього був гострий період хвороби. Дані пояснення позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, з наданої позивачем довідки  з міської клінічної лікарні № 11 вбачається, що з 28 березня 2008 року він перебуває на диспансерному обліку у лікаря-невропатолога / а. с. 120/. Але в цій довідці відсутні відомості, що за станом здоров»я  в період травня-липня 2008 року позивач не міг працювати. Крім того, з наданої судові довідки  Червонозаводського районного центру зайнятості вбачається, що з 30 квітня 2008 року ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний і йому була розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» / а с. 50-51/.

У зв»зку із чим суд приходить до висновку, що вимоги  позивача  про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає в неотриманні ним заробітної плати за період з 30 квітня по 25 липня 2008 року у зв’язку із тим, що за станом здоров»я він не міг працювати на попередній роботі та у вказаний час в нього був гострий період хвороби не знайшли свого підтвердження  у судовому засіданні. Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відшкодуванні матеріальної шкоди в розмірі 3606 грн.12 коп.    

Як вбачається з  угоди про надання юридичних послуг, 28 лютого 2008 року між юристом ОСОБА_7 та громадянкою ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 було укладено угоду, відповідно до якої  юрист прийняла на себе зобов»язання, пов’язані з наданням юридичних послуг, а саме надати усні консультації, роз’яснення по юридичним питанням, надавати усні довідки із законодавства України, складати документи правового характеру / а. с. 141/. У зв’язку із чим ОСОБА_5 було сплачено юристу Внуковій С.В.  за юридичні послуги 550 грн. / а. с. 144/.

Крім того, 01 червня 2008 року між СПДФО ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яка діяла в  інтересах свого сина ОСОБА_1, було укладено угоду про надання юридичної допомоги, відповідно до якої юрист прийняв на себе зобов»язання надати клієнту юридичну допомогу за надання усних консультацій та роз’яснень по відшкодуванню шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, наданню усних та письмових довідок із законодавства України, складанню заяв, скарг, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг. Вартість правової допомоги  за домовленістю сторін складає 5000 грн. / а. с. 137/. Відповідно до квитанції № 506880 від 16 липня 2008 року ОСОБА_5 було сплачено 3300 грн., згідно квитанції № 506881  від 21 липня 2008 року – 1700 грн. / а. с. 66/.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. При визначенні обгрунтованого розміру гонорару беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, необхідність досвіду для його успішного завершення, необхідність виїзду у відрядження, досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару  (фіксована сум, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат у справі тощо) мають бути закріплені в угоді. Витрати на правову допомогу відшкодуються  лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат у судових засіданнях участі не брав.

З угоди, яка була укладена з юристом ОСОБА_7, не вбачається  з яких саме підстав була укладена така угода. Позивач, як громадянин України, має право на отримання юридичних послуг, але угода від 28 лютого 2008 року не містить відомостей, чи пов’язані надані юристом ОСОБА_7 юридичні послуги із подіями ДТП, яке відбулося 24 лютого 2008 року, чи можливо представником позивача ОСОБА_5 були отримані юридичні послуги з інших питань. Також зазначена угода не містить відомостей про розмір оплати наданих послуг, відсутній розрахунок такої оплати.  

Відповідно до угоди, укладеної 01 червня 2008 року з юристом ОСОБА_6, визначено, що вартість правової допомоги складає 5000 грн., але ця угода не містить розрахунок цієї суми, в ній не зазначена погодинна оплата, кількість витраченого часу та кількість голин роботи. Суд вважає, що вказана сума є необгрунтованою за розміром, оскільки відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не перевищує суму , що обчисляється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив судові, що юрист ОСОБА_6 надавав юридичні послуги з складання скарг та заяв до Генеральної прокуратури України, прокуратури Харківської області, МВС України, запити до суду, пов’язані із розглядом адміністративної справи відносно ОСОБА_2 Також позивач пояснив, що складання таких скарг та заяв було пов’язано із довготриваючим розслідуванням кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 , тобто юридична допомога надавалась у зв’язку із неправомірними, на думку позивача діями працівників міліції, а не безпосередньо відповідача ОСОБА_2

Крім того, суд приймає до уваги, що фахівці в області права ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не приймали участі в судових засіданнях по захисту прав позивача.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у зв»язку із наданням правової допомоги у розмірі 5500 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода  полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із каліцтвом або іншим  ушкодженням здоров»я.

    При розгляді цього спору судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 позивачу було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. У зв»язку із чим позивач зазнав фізичного болю, страждань, переніс стрес, через погіршення стану здоров»я проходив курси лікування, консультувався з лікарями, з березня 2008 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-невропатолога. Тому суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

    Пунктом 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

    Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

    Таким чином, враховуючи,  що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобілю, була застрахована відповідно до умов Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і Харківська філія ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» забезпечувала цивільно-правову відповідальність відповідача ОСОБА_2, пов»язану з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення зі страхової компанії спричиненої позивачу моральної шкоди, але у розмірах, встановлених Законом, що в даному випадку буде складати 2550 грн. Але враховуючи,  що вказана сума є замалою для відшкодування позивачу моральної шкоди, різницю між визначеною судом сумою моральної шкоди та сумою, яку повинна бути відшкодована страховою компанією, суд стягує з відповідача ОСОБА_2, як особи, яка винна у скоєнні ДТП.

      Також з відповідача ОСОБА_2 суд стягує понесені позивачем судові витрати: по сплаті судового збору стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічний  розгляд справи в розмірі 30 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства  «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Харківської дирекції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2550 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 38 грн. 50 коп.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9156 грн. 12 коп. – відмовити.

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і після цього протягом 20 днів шляхом подання апеляційної скарги або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                     В.А.Журавель