Справа № 577/3749/20

Провадження № 3/577/938/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2020 р.           м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді Потій Н.В., за участю секретаря Подейко Т.С., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

мешканця АДРЕСА_1 ,

непрацюючого

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2020 року о 23 год 30 хв в м. Конотоп по вул. Г. Тхора ОСОБА_1 , керував автомобілем Богдан 2110 10, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (мав порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло), від проходження огляду в установленому законом порядку, у лікарняному закладі, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання 16.12.2020 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що статтею 268 КУпАП не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Крім того, зважаючи на принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, для забезпечення розгляду справи у межах строку накладення адміністративного стягнення, який в даній справі спливає 20 грудня 2020 року, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Будучи допитаним у судовому засіданні 17.11.2020 ОСОБА_1 свою провину не визнав. Суду пояснив, що працівники поліції зупинили його за те, що не працюють задні габарити. Сказали почекати, бо приїде інший екіпаж і будуть розбиратися. Від проходження огляду на місці він не відмовлявся; вважав, що на місці продує трубку КТ чи пройде якісь тести на місці. Від проходження огляду в лікарні він відмовився через коронавірус. На його думку, місто Конотоп входить до червоної зони розповсюдження коронавірусу, тому він відмовився від огляду на стан сп`яніння в лікарні, щоб убезпечити себе від хвороби. Більше години він чекав інший екіпаж, який склав відносно нього протокол. Йому здалося, що від нього чекали неправомірної вигоди, але з цього приводу зі скаргами він нікуди не звертався. Реакцію зіниць на світло в нього не перевіряли, огляд на місці пройти не пропонували. Окрім поліцейського свідків не було. Бачив як сторонні люди сіли в машину до поліцейських і щось там писали. В графі протоколу слова про те, що пояснення надасть в суді, він написав під диктовку поліцейського. Протокол підписував власноруч, копію протоколу отримав.

Свідок ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , суду пояснила, що близько 12 години ночі 20 вересня 2020 року, їй зателефонував син і повідомив, що запізнюється додому, бо поблизу хлібного магазину його зупинили працівники поліції. Оскільки син їхав з рибалки і мав мокрий одяг, вона принесла йому ключі від гаража, щоб він мав змогу переодягнутися там. Біля машини вона побачила сина і поліцейських, які чомусь більше тридцяти хвилин складали протокол. Поліцейським вона сказала, що їм платити нічим. У її присутності пройти освідування сину не пропонували. Під час складення протоколу, поліцейський щось писав в машині, а її син ОСОБА_1 стояв поблизу машини. Вона бачила лише одного свідка. На час підпису сином протоколу, свідка не було.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні 10.12.2020 суду пояснив, що 20 вересня 2020 року о 23:30 год. він виконував замовлення на таксі. Поблизу хлібокомбінату його зупинили працівники поліції для залучення до складення протоколу, оскільки виникла підозра, що особа перебуває в стані сп`яніння. Він особисто ознак сп`яніння не бачив, але підтверджує, що особа відмовилася від проходження огляду в лікарні. Інший свідок теж був під час складення протоколу.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП вказано керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння … а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ….

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, факт скоєння вказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 від 20.09.2020 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП і сумнівів не викликає (а.с.2); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , який письмово підтвердив, що у його присутності був складений  адміністративний протокол, так як   ОСОБА_1 відмовився  від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема в закладі охорони здоров`я (а.с.3). Ставити під сумнів об`єктивність пояснень вказаного свідка у суду підстав немає, оскільки пояснення свідка відібрані у встановленому законом порядку, містять необхідні реквізити, підписані свідками без застережень та в матеріалах справи відсутні будь які дані про те, що вказані пояснення свідок давав внаслідок впливу на них.

Крім того, зазначені письмові пояснення підтримав і допитаний безпосередньо в судовому засіданні незацікавлений свідок ОСОБА_3 , який підтвердив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Суд вживав заходів для виклику свідка ОСОБА_4 , однак згідно рапорту Конотопського ВП забезпечити його явку до суду не виявилося за можливе.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Досліджуючи письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , на предмет їх достовірності і допустимості, суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення свідка містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими судом доказами в справі.

Вказана правова позиція не суперечить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. theUnitedKingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити триетапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у цьому конкретному випадку, на переконання суду, мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.

Зокрема, вказані вище письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.

Суд також, враховує, що ОСОБА_1 в судовому засіданні, даючи пояснення у присутності адвоката Бушта В.О., визнав, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в лікарні, з посиланням на розповсюдження коронавірусу. Таку позицію ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту. Суд враховує, що поширення коронавірусної хвороби в Україні жодним чином не звільняє водіїв від обов`язку дотримуватися правил дорожнього руху, зокрема і щодо проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння. За змістом ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. А відповідно до ч.2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Також матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції і відсутні дані, на підтвердження доводів ОСОБА_1 щодо упередженого  відношення  до нього працівників поліції. Суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , даючи пояснення обмежився тим, що надасть пояснення в суді і не виклав своїх заперечень щодо незгоди з будь-якими діями працівників поліції.

Суд враховує, що згідно п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, твердження ОСОБА_1 про можливість проходження освідування на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціальних технічних засобів є неспроможними, так як огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідності до вимог Інструкції проводиться лише в закладі охорони здоров`я, а ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, про що безпосередньо пояснив суду.

Пояснення свідка ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , суд не може покласти в основу прийняття рішення, оскільки вона є близькою особою і процесуально може бути зацікавлена в розгляді справи.

У статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті при керуванні джерелом підвищеної небезпеки, враховуючи дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Проте, суд зауважує, що посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на відмову ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, пройти огляд на стан сп`яніння на місці, не утворює складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, 283-284, КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн 00 коп (десять тисяч двісті грн 00 коп), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у прибуток держави судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп (чотириста двадцять грн 40 коп).

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: Н. В. Потій