ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

справа № к-18706/06

У Х В А Л А

  І М Е Н Е М   У К Р  А Ї Н И

3 квітня  2007 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів -                        Смоковича М.І.,

                                       Весельської Т.Ф.,

                                       Горбатюка  С.А.,

                                       Чумаченко Т.А.,

                                       Мироненка  О.В. (суддя - доповідач)

 

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1

на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року

та ухвалу Апеляційного суду  Київської області від 23 лютого 2006 року

за позовом  ОСОБА_1

до Броварської міської ради Київської області

про   визнання рішення Броварської міської ради не дійсним,

В С Т А Н О В И ЛА :

У лютому 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Броварської міської ради Київської області про   визнання рішення Броварської міської ради не дійсним, посилався на те, що  відповідач, рішенням від 11 листопада 2004 року НОМЕР_1 вніс зміни до рішення виконавчого комітету від 20 січня 2001 року №19 визначивши таким, що втратив чинність п. 13, у зв'язку з його невиконанням. 

Постановою  Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року було відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою  Апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1  просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, направити справу на новий судовий розгляд до сулу першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що даний спір є публічно-правовим і належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Однак з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.ст. 4, 24 ЦПК України (в редакції 1963 року), який діяв на час звернення до суду, до цивільної юрисдикції відносяться справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів.

Аналогічна норма міститься і у ст. 15 ЦПК України (N 1618-IV від 18 березня 2004 року), згідно якої суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Предметом спору в даній справі є право користування користування земельної ділянки. Позивач звернувся до суду в порядку ст. 4 ЦПК України (в редакції 1963 року) та керуючись положеннями земельного  законодавства України для захисту права.

Тобто, існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України.

Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.

Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері  публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зазначених відповідачами.

Враховуючи викладене, а також те, що помилки при визначенні компетенції відносно даної справи припустились саме суди, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо її розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду  Київської області від 23 лютого 2006 року скасувати.

Справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо її розгляду в порядку цивільного судочинства.

 

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

 

 

                                                                                           Смокович М.І.

 

Судді:                                                                                 

                                                                                            Весельська Т.Ф.

 

 

                                                                                            Горбатюк  С.А.

 

 

                                                                                            Чумаченко Т.А.

 

      

                                                                                            Мироненко  О.В.