Справа № 2-133/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    08 травня 2009 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач, ОСОБА_3, подав до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, ОСОБА_2, у якому просив змінити розмір стягуваних з нього аліментів і стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 100 гривень щомісячно. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначив про те, що він знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Від цього шлюбу він має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Так як сімейне життя не склалося, то 23 грудня 1996 року шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу з ним його колишня дружина ОСОБА_2 на теперішній час вже досить довго проживає з іншим чоловіком. Син ОСОБА_6 живе разом з матір’ю, а він за рішенням Семенівського районного суду в Чернігівській області від 19 червня 1996 року зобов’язаний платити аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, що він і робить до цього часу. 14 квітня 2004 року він уклав шлюб з ОСОБА_4, котра вже мала доньку від першого шлюбу. З ОСОБА_4 вони проживають в с. Іванівка Семенівського району Чернігівської області, від шлюбу мають двох доньок, а саме ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яких він виховує і матеріально утримує. Зараз він працює опалювачем в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області, однак працює тільки в опалювальний сезон, тобто в холодну пору року. Заробітна плата в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області у нього становить 710 гривень 30 копійок. Після закінчення опалювального сезону він як і інші опалювачі вимушений становитись на облік в Семенівський районний центр зайнятості, що значно зменшує його місячні доходи, які і так близькі до мінімального розміру заробітної плати. Певний проміжок часу він не мав роботи і тому має заборгованість зі сплати аліментів. Кожного місяця з його заробітної плати утримується 311 гривень, що складає 50 % його заробітку. За березень поточного року він отримав 1046 гривень 06 копійок з тих причин, що він працює понад норму, тобто на роботі вони працюють удвох, хоча повинні працювати втрьох. Третій працівник перебуває на лікарняному. Після закінчення опалювального сезону він знову буде звільнений з Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області та вимушений буде становитись на облік в центр зайнятості, що значно ускладнить його матеріальне становище та становище його сім’ї. Таким чином його двоє дітей від другої дружини є менш забезпеченими ніж дитина, яка отримує аліменти, тобто його син ОСОБА_6. Аліменти він сплачує з 1996 року. Його доньки від другого шлюбу народилися дещо пізніше, у зв’язку з чим змінився кардинально його сімейний стан та погіршився матеріальний стан. Він не відмовляється від утримання свого сина ОСОБА_6 від першого шлюбу, а навпаки бажає сплачувати аліменти, але на даний час встановлений розмір аліментів, на його думку, є досить великим. Його дві доньки, народжені у другому шлюбі, мають однакові права з його сином ОСОБА_6 від першого шлюбу щодо їх матеріального забезпечення. Також  він одружився з ОСОБА_4, яка на той момент уже мала дитину. Тому він переконаний, що і ця дитина, хоч вона і не доводиться йому рідною донькою, але має право на гідне матеріальне забезпечення вітчимом, яким він є для неї.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав повністю та пояснив про те ж, що і зазначено у позові на обґрунтування заявлених вимог. До викладеного у позові додав, що він бажає, щоб його позов був задоволений, проте у тому, яку саме величину аліментів йому слід сплачувати остаточно, він покладається на розсуд суду.

    Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності через необхідність догляду за малолітньою дитиною.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що на даний час 100 гривень на місяць на утримання дитини є мізерною сумою.

    Допитаний як свідок малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у судовому засіданні показав про те, що батько дещо неналежно забезпечує його матеріально, його вихованням не цікавиться.

    Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне задовольнити позов частково за наведених у позові обставин, які суд вважає доведеними позивачем, через те, що вони не заперечуються сторонами та у повному обсязі підтверджуються даними пояснень позивача у судовому засіданні, відомостями письмових доказів, наданих сторонами.

    За таких обставин суд констатує те, що у позивача після ухвалення Семенівським районним судом Чернігівської області рішення від 19 червня 1996 року змінилися обставини, що враховуються при визначенні розміру аліментів, передбачені у ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, зокрема його матеріальне положення як платника аліментів, у нього з’явилися інші діти.

    Проте, вказані обставини все одно не дають достатніх підстав для визначення позивачеві розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі в 100 гривень щомісячно на підставі принципів ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України через те, що вказана сума є явно недостатньою для утримання дитини. Задоволення вимог позивача у такому обсязі суперечитиме інтересам його малолітнього сина ОСОБА_5 та положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, відповідно до яких при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей. Суд вважає, що оскільки позивач є здоровою працездатною особою, то він спроможний платити аліменти на утримання свого малолітнього сина у більшому розмірі, ніж 100 гривень на місяць.

    Поряд з цим, враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведену позицію позивача у судовому засіданні про те, що у питанні визначення величини аліментів остаточно він покладається на розсуд суду, суд убачає в цьому відповідні основи для часткового задоволення позову шляхом зменшення позивачеві на підставі ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розміру частки від його заробітку (доходу) стягуваних аліментів, і вважає за потрібне змінити розмір стягуваних за рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 1996 року аліментів з позивача на користь відповідача на утримання  ОСОБА_5, призначивши таким чином до стягнення з позивача на користь відповідача на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/8 частини всіх видів  заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4   – задовольнити частково.

Змінити розмір стягуваних за рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 1996 року аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_5, призначивши до стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 оплачені ним при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 07 (сім) гривень 50 копійок.

    Від сплати державного мита ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звільнити на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Міністрів Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

    В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                      О. І. Гнип