№2-1509/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 травня 2010 року           Торезький міський суд Донецкой области в складі:

    головуючої-судді         Стріжакової Т.В.

    при секретарі             Пекунової Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 25.03.2009 року з позовом  до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з листопада 1992 року перебуває на пенсійному обліку як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної в результаті аварії на ЧАЕС. У жовтні 1992 року він уперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, потім систематично звертався до відповідача як у письмовій, так і в усній формі з заявами про виправлення помилки, допущеної при призначенні пенсії, але відповідач не реагував на його звернення, не надавав відповіді. У 2008 році він звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, рішенням суду від 08.08.2008 року по справі №2-а-12751/08 його вимоги задоволені, розмір пенсій склав 6 пенсій за віком, а у зв’язку з встановленням висновком МСЕК від 18.06.2009 року йому 2 групи інвалідності - 8 пенсій за віком.

Вважає, що відповідач з 01.11.1992 року по 02.06.2008 року повинен виправити помилку, допущену у момент призначення пенсії, провести перерахунок пенсії з виплатою не донарахованої різниці за вказаний період, нарахувати та виплатити компенсацію у зв’язку з несвоєчасною виплатою пенсії. Свої вимоги він обґрунтовує тим, що після неодноразових звернень про здійснення перерахунку пенсії він 22.05.2000 року отримав відповідь у вигляді довідки, що підтверджує факти його звернень; тим, що УПФУ є правонаступником ГУПСЗН, оскільки залишки коштів по розподільчому та передаточному балансу зараховані були на рахунки УПФУ, передані йому пенсійні справи. Відповідно до ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст.76 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не може бути застосований строк позовної давності.

Просив визнати неправомірними дії УПФУ по обмеженні його права на отримання пенсії в розмірі не менше 6 пенсій за віком за період з 01.11.1992р. по 01.06.2008р., зобов’язати відповідача призначити йому пенсію у розмірі не менше 6 пенсій за віком за період з 01.11.1992р. по 01.06.2008р. як основну так і додаткову, передбачену ст.50 спеціального Закону (а.с.2,3).

До судового засідання позивач подав заяву про зміну позовних вимог , просив визнати неправомірними дії УПФУ по відмові у перерахуванні та доплаті йому пенсії у розмірі, визначеному ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.11.2006р. по 01.06.2008р., зобов’язати УПФУ здійснити за період з 01.11.2006р. по 01.06.2008р. перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум. Справу просив розглянути у його відсутність, вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач УПФУ, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, надав заперечення, просив справу розглянути у відсутність його представника.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач належить (віднесений) до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченнями НОМЕР_1 (а.с.6). Позивач перебуває на обліку в УПФУ як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 10.09.1992 року (а.с.4,5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року встановлено, що згідно із довідкою МСЕК вона була визнана інвалідом 3 групи, постановлено визнати неправомірними дії УПФУ в частині відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати УПФУ провести такий перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності з 01.06.2008 року  (а.с.8-13).

Постановою Торезького міського суду від 23.07.2009 року встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС визнано протиправними дії УПФУ по відмові ОСОБА_2 в перерахунку пенсії по інвалідності з 18 червня 2009 року відповідно до ст.50,54,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов’язано УПФУ провести нарахування та здійснити виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсі за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 18 червня 2009 року відповідно до ст.50,54,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.14,15).

У запереченнях відповідача  вказано, що позивач з 01.11.1992 року як одержував пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС, яка призначена згідно із ст.49,50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими передбачено, що пенсія не може бути нижчою: по 1групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі - 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, не застосовуються для визначення розмірів пенсій по іншим законам, у тому числі за ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року та рішенням Апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 року позивачу як інваліду 3 групи проведено перерахунок основної пенсії з 01.06.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

 З 18.06.2009 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Постановою Торезького міського суду від 23.07.2009 року ОСОБА_2 проведено перерахунок основного розміру пенсії  у розмірі 8 мінімальних пенсі за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком із прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність як інваліду 2 групи.

Розмір пенсії позивача у теперішній час складає 5042,15грн.: основної – 4584грн. (573грн.х8), додаткової – 429,75грн. (573грн.х75%), доплата непрацюючим -28,40грн. Розмір пенсії з 01.06.2008р. обчислений згідно із нормами пенсійного законодавства, до 01.06.2008р. - розмір пенсії обчислений згідно із нормами пенсійного законодавства. Крім того, функції призначення та виплати пенсії прийняті УПФУ від УПСЗН з 01.06.2001 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.22 « Загальної Декларації прав людини », кожна людина як член суспільства має  право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – спеціальний закон).   Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути  нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, він з 01.11.1992 року отримує пенсію у зв’язку з третьою групою інвалідності, а з 18.06.2009 року - другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» затверджено розмір прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідач підтвердив, що до 01.06.2008 року розмір пенсії позивачу обчислений згідно із нормами пенсійного законодавства, а не відповідно до ст.50,54,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач відповідні вимоги позивача не визнає.

Судом не приймаються заперечення відповідача з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України , що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

09.07.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року. Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбаченими іншими законами України, не можуть  вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФУ щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсії) у розмірах, менших шести мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.50, ч.4 ст.54, 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Конституції України, що відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.11.2006 року по 01.06.2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотриману пенсію за вказаний період, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України,  Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 09.07.2007 року №100рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп, ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по відмові в перерахуванні та доплаті ОСОБА_2 за період з 01.11.2006 року по 01.06.2008 року пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити за період з 01.11.2006 року по 01.06.2008 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 по інвалідності відповідно до частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, доплатити до розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію за період з 01.11.2006 року по 01.06.2008 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА