Копія

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            22 травня 2007 року                                                                                      м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

                         головуючого:                                                   Смоковича М.І.

                         суддів:                                                              Весельської Т.Ф.

                                                                                                   Горбатюка С.А.

                                                                                                   Мироненка С.В.

                                                                                                   Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2005 року  та ухвалу апеляційного суду  Кіровоградської області від 22 лютого 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання недійсним висновку Бюро судово-медичної експертизи, -

            в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання висновку Бюро судово-медичної експертизи недійсним.

                Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2005 року,  залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду  Кіровоградської області від 22 лютого  2006 року,  у прийнятті  скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами, посилається на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати і зобов'язати суд першої інстанції прийняти скаргу до розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, ухвали судів та застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті скарги, виходив з того, що справа не підсудна Ленінському районному суду м. Кіровограда, оскільки має вирішуватись адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

          Такий висновок не відповідає матеріалам справи  та нормам процесуального законодавства.

     З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду  з  вимогою про визнання недійсним висновку Бюро судово-медичної експертизи № 24/205 щодо потерпілої ОСОБА_1 та призначення нової експертизи в межах кримінальної справи.

    Відповідно до вимог статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експертизи є джерелом доказів, за правильність якої експерти несуть особисту відповідальність, а завідомо неправомірний висновок - кримінальну відповідальність.

    Висновок судово-медичної експертизи за матеріалами кримінальної справи складається відповідно до  приписів норм кримінально-процесуального закону, який передбачає призначенні додаткової експертизи, якщо попередня буде визнана неповною або не досить ясною, а також повторної експертизи, коли висновок буде визнано необгрунованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або якщо виникають сумніви в його правильності ( стаття 75 КПК України).

   З наведеного слідує, що правильністі такого  висновку може бути перевірена лише в порядку кримінального судочинства.

   Відповідно до  вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що  належить вирішувати  в  порядку кримінального судочинства.

   Отже, така справа не відноситься  до  справ  адміністративної юрисдикції, а тому не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

   За змістом статей 18, 19 Кодексу  адміністративного судочинства України адміністративні суди визначають підсудність лише в справах адміністративної юрисдикції.

   З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав права визначати підсудність, а повинен був вирішити питання про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що  вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного  судочинства.

   За таких порушень процесуального законодавства оскаржувані  ухвали судів підлягають скасуванню.

   Оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень щодо вирішення питання про відмови у відкритті провадження у справі, тому справу необхідно направити в суд першої інстанції для вирішення цього питання.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2005 року  та ухвалу апеляційного суду  Кіровоградської області від 22 лютого 2006 року  скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання висновку Бюро судово-медичної експертизи недійсним повернути на розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження за скаргою. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як  у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя                                                              Т.А.Чумаченко