Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 359/2582/17

провадження № 61-21259св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - ДАБІ у Київській області) про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 08 серпня 1991 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року розірвано.

За час шлюбу подружжя набуло у власність: земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), площею 0,05 га, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116, право власності на яку зареєстровано за

ОСОБА_2 , на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, право власності на який не зареєстровано; а також земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ніколи не був працевлаштований та не мав постійного доходу, а матеріальне забезпечення сім`ї відбувалося за рахунок її коштів, отриманих від здійснення нею підприємницької діяльності, позивачка з урахуванням уточнень позовних вимог, просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: 1) об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 139,10 кв. м, житловою площею

52,60 кв. м, що складається з приміщень на першому поверсі: веранди «2-І» площею 6,90 кв. м, передпокою «2-1» площею 20,10 кв. м, кухні «2-2» площею

20,00 кв. м, коридору «2-3» площею 4,20 кв. м, санвузла «2-4» площею 2,70 кв. м, санвузла «2-5» площею 1,60 кв. м, гаража «2-6» площею 17,00 кв. м, ями оглядової «3» площею 5,00 кв. м, частини тераси «а1» розміром 8,07 м на 3,67 м; на другому поверсі: сходинкової «2-7» площею 9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,7 кв. м, житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв. м, житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв. м, санвузла «2-11» площею 4,40 кв. м, житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв. м, балкону розміром 2,33 м на 3,18 м; з надвірними будівлями та спорудами: сараю-сауни «Б» розміром 4,09 м на 4,78 м площею

19,60 кв. м, погребу «В» розміром 1,1 м на 4,09 м та 4,39 м на 3,68 м площею

20,70 кв. м, навісу «Е» розміром 1,91 м на 3,50 м площею 6,70 кв. м, колонки «Н», ями каналізаційної «Л», огорожі № 1 розміром 13,10 м на 1,78 м, хвіртки № 2 розміром 1,00 м на 2,05 м, воріт № 3 розміром 3,55 м на 2,05 м, огорожі № 4 розміром 67,92 м на 1,60 м, Ѕ частини огорожі № 5 розміром 8,30 м на 1,70 м, хвіртки № 6 розміром 0,95 м на 1,65 м, Ѕ частини огорожі № 10 розміром 2,78 м на 2,80 м, розташовані по АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116; 3) будинок по АДРЕСА_2 та 4) земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , площею 0,25 га; визнати за нею право власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та на 2/3 частини житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 139,1 кв. м, що складається: з веранди «2-І» площею 6,90 кв. м., передпокою «2-1» площею 20,10 кв. м, кухні «2-2» площею 20,00 кв. м, коридору «2-3» площею

4,20 кв. м, санвузла «2-4» площею 2,70 кв. м, санвузла «2-5» площею 1,60 кв. м, гаража «2-6» площею 17,00 кв. м, тераси площею 8,80 кв. м, сходинкової «2-7» площею 9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,70 кв. м, житлової кімнати

«2-9» площею 14,20 кв. м, житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв. м, санвузла «2-11» площею 4,40 кв. м, житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв. м, балкону площею 2,40 кв. м, балкону площею 3,00 кв. м, а також господарські будівлі та споруди: погріб «В», сарай-сауну «Б», навіс «Е», оглядову яму гаражну «З», яму вигрібну «Л», колонку «Н», огорожу № 1, хвіртку № 2, ворота № 3, огорожу № 4, 1/2 частку огорожі № 5, хвіртку № 6, 1/2 частку огорожі № 10 по

АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею

0,05 га, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану за цією ж адресою, та незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництвом житловому будинку загальною площею 139,10 кв. м, що складається: з веранди «2-І» площею 6,90 кв. м, передпокою «2-1» площею

20,10 кв. м, кухні «2-2» площею 20,00 кв. м, коридору «2-3» площею 4,20 кв. м, санвузла «2-4» площею 2,7 кв. м, санвузла «2-5» площею 1,60 кв. м, гаража «2-6» площею 17,00 кв. м, тераси площею 8,80 кв. м, сходинкової «2-7» площею

9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,70 кв. м, житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв. м, житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв. м, санвузла «2-11» площею 4,40 кв. м, житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв. м, балкону площею 2,40 кв. м та балкону площею 3,00 кв. м; господарських будівель та споруд: погребу «В», сараю-сауни «Б», навісу «Е», оглядової ями «З», ями вигрібної «Л», колонки «Н», огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4, 1/2 частку огорожі № 5, хвіртки № 6, 1/2 частки огорожі № 10 по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництвом житловому будинку загальною площею 139,10 кв. м, що складається: з веранди «2-І» площею 6,90 кв. м, передпокою «2-1» площею

20,10 кв. м, кухні «2-2» площею 20,00 кв. м, коридору «2-3» площею 4,20 кв. м, санвузла «2-4» площею 2,7 кв. м, санвузла «2-5» площею 1,60 кв. м, гаража «2-6» площею 17,00 кв. м, тераси площею 8,80 кв. м, сходинкової «2-7» площею

9,60 кв. м, житлової кімнати «2-8» площею 18,70 кв. м, житлової кімнати «2-9» площею 14,20 кв. м, житлової кімнати «2-10» площею 9,40 кв. м, санвузла «2-11» площею 4,40 кв. м, житлової кімнати «2-12» площею 10,30 кв. м, балкону площею 2,40 кв. м та балкону площею 3,00 кв. м; господарських будівель та споруд: погребу «В», сараю-сауни «Б», навісу «Е», оглядової ями «З», ями вигрібної «Л», колонки «Н», огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі № 4, 1/2 частку огорожі № 5, хвіртки № 6, 1/2 частки огорожі № 10 по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:036:0116.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , площею 139,10 кв. м і земельна ділянка за тією ж адресою, та незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому на підставі статей 60, 70 СК України вказане майно вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд зазначив, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження існування обставин, що мають істотне значення, та є підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя, а ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільного майна подружжя.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції вказав, що зазначена земельна ділянка є неприватизованою, державний акт на право власності не виданий, що підтверджується довідкою Жеребилівської сільської ради.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 та незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову

ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельна ділянка по

АДРЕСА_1 набута сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому є об`єктом права їх спільної сумісної власності.

Вирішуючи спір у частині поділу об`єктів незавершеного будівництва, суд першої інстанції не врахував, що зазначене нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а право власності на нього не зареєстровано у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять доказів про ступінь готовності спірного нерухомого майна та визначення окремих часток, що підлягають виділу. Зважаючи на те, що сторони не заявили вимог про визнання права власності на будівельні матеріали або конструктивні елементи будинку, та (або) присудження грошової компенсації, суд апеляційної інстанції визнав необгрунтованими вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ об`єктів незавершеного будівництва.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів на підтвердження ступеня готовності об`єктів незавершеного будівництва, не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема з наявної у матеріалах справи відповіді відділу ДАБК Бориспільської міської ради від 25 лютого 2019 року щодо об`єкта по АДРЕСА_1 убачається, що щодо цього об`єкта наявне повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27 вересня 2016 року, та декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 07 грудня 2016 року. Готовність вказаного будинку до експлуатації становить 100 %. Зазначена обставина була визнана ОСОБА_2 .

Апеляційний суд неправильно застосував положення статті 331 ЦК України до спірних правовідносин та не врахував, що системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочато, але не завершено, що допускає встановлення відносно нього суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством (правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року справі № 525/511/16-ц).

Натомість, урахувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, при цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін, суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення про визнання обох спірних об`єктів незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнав за кожним по

Ѕ частці у праві власності на ці об`єкти.

Вказувала на недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_2 , який під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, 10 вересня 2019 року, зареєстрував за собою право власності на будинок по АДРЕСА_1 , та за відсутності її згоди відчужив його на користь своєї дружини ОСОБА_2 , про що їй стало відомо лише 14 листопада 2019 року. Такі дії відповідача спрямовані на виведення зазначеного майна з кола об`єктів права спільної сумісної власності подружжя і свідчать про зловживання ним своїми правами (стаття 13 ЦК України).

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому заявник просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 08 серпня 1991 року

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року.

Рішенням виконавчого комітету Жеребилівської сільської ради від 24 червня 1993 року № 9 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 .

У 1993 році відділом архітектури і будівництва Могилів-Подільської районної державної адміністрації ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику в АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що будівництво будинку заплановано на 1993 - 1995 роки.

Станом на 31 березня 2017 року земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, яка відповідно до рішення Жеребилівської сільської ради від 24 червня

1993 року була передана ОСОБА_2 для забудови, не приватизована, державний акт на неї не видавався, кадастровий номер не присвоєно.

Відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку незавершеного

будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею

100,00 кв. м, його ринкова вартість станом на 07 липня 2017 року становить 60 000,00 грн.

19 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, за яким ОСОБА_3 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 1/4 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Того ж дня, 19 грудня 2006 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, відповідно до умов якого

ОСОБА_4 безоплатно відчужила у власність ОСОБА_5 іншу 1/4 частку вказаного житлового будинку.

З повідомлення КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації»

від 02 липня 2018 року убачається, що за заявою ОСОБА_2 10 листопада 2010 року проведено технічну інвентаризацію та виявлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 повністю зруйнований, а на його місці збудовано новий житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

06 вересня 2013 року КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виготовило технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 .

30 листопада 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,100 га, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 набули право власності на земельні ділянки, площею по 0,050 га кожен, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до пункту 3 договору право спільної часткової власності співвласників на зазначену земельну ділянку підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 08 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 16 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_5 . Пунктом 7 договору передбачено, що за цим договором спільна часткова власність на земельну ділянку припиняється. Цей договір є підставою для видачі нових свідоцтв про право власності на нерухоме майно кожній стороні окремо.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

17 лютого 2016 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 .

19 серпня 2016 року управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

29 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав ДАБІ у Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт житлового будинку садибного типу, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

07 грудня 2016 року ДАБІ у Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, - двоповерхового житлового будинку садибного типу, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1 , загальною площею 139,10 кв. м, житловою площею

52,60 кв. м, замовник - ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

За час спільного проживання сторін у зареєстрованому шлюбі ними набуто у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також зведені два об`єкти незавершеного будівництва - будинок по АДРЕСА_1 та будинок по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка по АДРЕСА_2 надана ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку, однак вона не приватизована, кадастровий номер не присвоєно, право власності на неї не зареєстровано.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Вирішуючи спір про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й ураховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсацію при перевищення вартості частки, що підлягає виділу іншому із подружжя тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження факту законності зведення та готовності до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 надала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за вказаною адресою, а також повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Замовником у зазначених документах вказаний відповідач ОСОБА_2 .

У декларації про готовність до експлуатації об`єкта вказано, що закінчений будівництвом об`єкт є готовим до експлуатації, на об`єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил; обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку; заходи з забезпечення вибухобезпеки, пожежної безпеки, охорони навколишнього середовища проведені в повному обсязі.

Установивши, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони набули у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем, та зведено на ній житловий будинок, який є готовим до експлуатації, суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про визнання зазначеного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за кожним із них по Ѕ частці у праві спільної сумісної власності на це майно, вказавши на те, що відповідач не спростував презумпцію спільності вказаного майна.

Натомість апеляційний суд, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють зазначені відносини, дійшов помилкового висновку про те, що зазначений об`єкт незавершеного будівництва, а також незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 не може бути предметом поділу, оскільки зазначене спірне майно не прийнято в експлуатацію, і на нього не зареєстровано право власності у встановленому порядку.

За змістом статті 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкту незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Зазначене не свідчить про те, що не будучи житловим будинком у юридичному аспекті, об`єкт незавершеного будівництва не може бути поділений за позовом одного із подружжя. Аналіз положень статей 181, 331 ЦК України дають підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, а тому суд має право здійснити поділ такого об`єкта, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво. Таким чином визначальною (істотною) обставиною при вирішенні зазначених спорів є установлення ступеня готовності об`єкту незавершеного будівництва, обов`язок якого покладається на суд через призму вимог процесуального законодавства - повного та всебічного з`ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

На обгрунтування позовних вимог про визнання незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нього, ОСОБА_1 зазначала, що 24 червня

1993 року її колишній чоловік ОСОБА_2 отримав дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,25 га за вказаною адресою. На замовлення ОСОБА_2 був виготовлений будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за зазначеною адресою, який містить проєкт забудови та акт і схему виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель.

Згідно зі звітом про незалежну експертну оцінку незавершеного

будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею

100,00 кв. м, його ринкова вартість станом на 07 липня 2017 року становить 60 000,00 грн.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено: встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про поділ об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи, зокрема, що суд не встановив ступінь готовності зазначеного об`єкта незавершеного будівництва, а отже визначення лише часток кожного із подружжя у спірному майні без встановлення на момент ухвалення судового рішення, у якому стані готовності перебуває зазначений об`єкт, тобто його обсягу, не може свідчити про те, що суд першої інстанції вирішив спір на підставі повно встановлених обставинах, що в майбутньому призведе до його реального виконання (поділ спірного майна в натурі чи стягнення грошової компенсацію за частку у праві власності на це майно, обсяг якого суд на час вирішення спору не встановив).

Суд апеляційної інстанції мав процесуальну можливість, але не усунув зазначений процесуальний недолік, що свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій завдань цивільного судочинства, визначальним із яких є справедливий неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ.

Посилання апеляційного суду, як на підставу відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , на те, що учасники справи не надали доказів на підтвердження ступеня готовності спірного нерухомого майна, і не заявляли вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали, не можуть вважатись такими, що узгоджуються із завданням та основними засадами цивільного судочинства, зокрема дотримання судом принципу змагальності сторін, складовим якого є роз`яснення учасникам процесу у випадку необхідності їхніх процесуальних прав та обов`язків, а також наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, а також сприяння суду в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а тому оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині не можна вважати законним та обгрунтованим.

Судові рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог про визнання земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на них не оскаржуються, а тому касаційному перегляду у зазначеній частині не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним остаточного судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у частині вирішення позовних про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нього, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нього, яке відповідає вимогам закону, постанова Київського апеляційного суду

від 30 жовтня 2019 року в частині вирішення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню, із залишенням у цій частині в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нього скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нього скасувати, залишити в силі у цій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 30 квітня 2019 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко