Постанова

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 182/7320/19

провадження № 61-14345св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті батька залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Другої нотаріальної контори Лещинською О. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1451.

За життя його батько заповіту не склав, він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після його смерті.

На звернення 30 липня 2019 року до приватного нотаріуса Дряблова О. В. щодо оформлення спадщини після смерті батька, він отримав повідомлення про те, що спадкова справа після смерті його батька вже відкрита у Другій Нікопольській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області, тому йому необхідно звернутися до нотаріальної контори.

Звернувшись до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області він отримав 16 серпня 2019 року постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з причини пропуску строку для прийняття спадщини та з причини відсутності документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Він вважає, що пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 через поважні причини.

20 січня 2019 року його було госпіталізовано до Нікопольської міської лікарні № 1 з діагнозом - перелом кістки правого гомілковостопного суглоба, 20 квітня 2019 року він знову був змушений звернутися за медичною допомогою до лікарні з діагнозом - перелом крила клубової кістки справа. Крім того, він є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням.

У зв`язку з вказаними обставинами, він був обмежений у пересуванні та можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк три місяці для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , судом не можуть бути визнані поважними, оскільки ці причини не є істотними або непереборними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки тривала хвороба спадкоємця ОСОБА_1 , а саме діагностований 20 січня 2019 року перелом кістки правого гомілковостопного суглоба та діагностований 20 квітня 2019 року перелом крила клубової кістки справа, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, доказів того, що позивач в період з 20 січня по 07 травня 2019 року проходив лікування (стаціонарно або амбулаторно) суду не надано. Вказані обставини свідчать про те, що позивач не мав об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій, спрямованих на прийняття спадщини. Також, починаючи з 07 травня 2019 року позивач не мав ніяких перешкод за станом здоров`я для звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. Строк для прийняття спадщини сплив 20 травня 2019 року, однак з заявою позивач звернувся тільки 16 серпня 2019 року.

Отже, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, порушив право ОСОБА_2 як спадкоємця, яка вже прийняла спадщину.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позивачем доведено належним чином існування об`єктивних виключних непереборних чинників, які існували в період строку відкриття спадщини та перешкоджали звернутись до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини. Крім того, посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 не звернувся з заявою про прийняття спадщини в період з 20 листопада 2018 року до 20 січня 2019 року є безпідставними, оскільки законом встановлено строк 6 місяців для звернення з заявою про прийняття спадщини та не зазначено про будь-які переваги чи зобов`язання звернення з вказаною заявою у перші дні, місяці такого строку.

Разом з тим, ОСОБА_1 посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 285/968/19, від 28 серпня 2019 року у справі № 612/728/17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

22 жовтня 2020 року справа № 182/7320/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 3», призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині заміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів, в тому числі і за касаційним провадженням № 61-10563св20.

Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Литвиненко І. В. та суддів: Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Другої нотаріальної контори Лещинською О. І. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1451.

Постановою Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причини пропуску строку для прийняття спадщини та з причини відсутності документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Також встановлено, що відповідно до копії довідки від 20 січня 2019 року Нікопольської міської лікарні № 1 - рентгенодіагностичне відділення, у ОСОБА_1 був діагностований перелом кістки правого гомілковостопного суглоба, у зв`язку з чим він проходив огляди травматолога 20 січня 2019 року та 05 березня 2019 року.

Крім того, відповідно до копії висновку рентгеноскопії від 20 квітня 2019 року, проведеної у рентгенодіагностичному відділені Нікопольській міській лікарні № 1, ОСОБА_1 встановлено перелом крила клубової кістки справа, у зв`язку з чим він проходив огляди травматолога 20 квітня 2019 року та 07 травня 2019 року.

Відповідно до рентгеноскопії від 07 травня 2019 року, проведеної у рентгенодіагностичному відділені Нікопольській міській лікарні № 1, у ОСОБА_1 стан кісткових обломків крила правої клубової кістки задовільний. Лінія перелому простежується.

Також, позивач є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на свою тривалу хворобу, на підтвердження чого надано відповідні письмові докази, які містяться у матеріалах справи.

Отже, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що тривала хвороба спадкоємця ОСОБА_1 , а саме діагностований 20 січня 2019 року перелом кістки правого гомілковостопного суглоба, та діагностований 20 квітня 2019 року перелом крила клубової кістки справа, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки хвороба спадкоємця пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягло за собою незначний пропуск строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд вважає, що такі висновки апеляційного суду обґрунтовані, оскільки вони базуються на правильному застосуванні норм статей 1270, 1272 ЦК України, а тому не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведена як приклад неоднакового застосування норм матеріального права постанова Верховного Суду, прийнята за інших встановлених судами фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не мав об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій, спрямованих на прийняття спадщини у встановлений законодавством строк спростовуються відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький