Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 2-о-19/2009

Провадження № 22-ц/810/643/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року                                         м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.

за участю секретаря: Пономарьової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не приймав участі у розгляді справи

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року, ухвалене судом у складі судді Третяка О.Г.

за позовною заявою прокурора Білокуракинського району в інтересах держави в особі територіальної громади с. Павлівка Білокуракинського району про визнання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою,

в с т а н о в и в:

У лютому 2009 року прокурор Білокуракинського району в інтересах держави в особі територіальної громади с. Павлівка Білокуракинського району звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначив, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 15 від 22 жовтня 2004 року. Згідно сертифікату ЛГ № 0063674 від 20 січня 1997 року на земельну частку (пай) ОСОБА_2 була власником земельної ділянки.

       У день смерті ОСОБА_2 за місцем проживання спадкодавця - с. Павлівка Білокуракинського району Луганської області, відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки.

       Перевіркою встановлено, що протягом більш одного року після відкриття спадщини, будь-які спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися.

       У зв`язку з викладеним просив суд визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , у вигляді земельної ділянки відумерлою та передати її у власність територіальної громади Павлівської сільської ради.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року позов прокурора Білокуракинського району в інтересах держави в особі територіальної громади с. Павлівка Білокуракинського району про визнання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 відумерлою задоволено.

       Визнано спадщину у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Павлівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

       Передано у власність територіальної громади с. Павлівка Білокуракинського району Луганської області земельну ділянку із земель КСП «Расвєт», що належала на праві власності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії ЛГ № 0063674, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів за № 177.

       Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , який не приймав участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

       Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в 2019 році апелянту стало відомо, що за часів життя його матері було видано сертифікат на право на земельну частку (пай).

З цього приводу він звернувся із запитом до відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо з`ясування даної інформації та ним було отримано відповідь, що дійсно його мати отримувала сертифікат на земельну частку (пай), проте рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 18.03.2009 року спадщина у вигляді земельної ділянки, що належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0063674 була визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади с. Павлівка Білокуракинського району Луганської області.

Рішенням Білокуракинского районного суду Луганської області від 21.05.2020 року ОСОБА_1 було надано додатковий строк для прийняття спадщини (справа № 409/764/20). Рішення набрало законної сили 06.08.2020 року.

14.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Зарубової С.О. із заявою про прийняття спадщини.

Скаржник є спадкоємцем за законом першої черги після померлої ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, до участі у справі його залучено не було та вирішено питання щодо спадкового майна.

У відзиві на апеляційну скаргу Старобільська місцева прокуратура Луганської області не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що відсутні підстави для її задоволення та зазначає, що суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених вимог та наявності всіх передбачених ст. 1277 ЦК України підстав для визнання відумерлою спадщини.

На момент звернення до суду із заявою в інтересах Павілвської сільської ради про визнання спадщини відумерлою та під час судового розгляду у суді першої інстанції було встановлено, що після смерті ОСОБА_2 та до часу розгляду справи в суді за прийняттям спадщини ніхто не звертався. Визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини не встановлюють йому права на спірне майно як спадкоємця ОСОБА_2 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Луганської області апеляційну скаргу не визнала та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

В судове засідання представник Павлівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розгляд справи провести за відсутності третіх осіб по справі, оскільки про місце та час судового засідання повідомлені у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами першою, другою та третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про прийняття спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частини перша та друга статті 1221 ЦК України).

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Задовольняючи заяву про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 померла. З моменту смерті ОСОБА_2 та до часу розгляду справи у суді за прийняттям спадщини, що залишилася після її смерті ніхто не звертався. Згідно довідки, виданої Білокуракинським відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 дійсно отримано сертифікат на земельну ділянку (пай) КСП «Расвєт» серії ЛГ № 0063674, що зареєстровано в книзі реєстрації сертифікатів за № 177. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим на час розгляду заяви, обставинам справи та вимогам закону.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (стаття 1272 ЦК), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натур шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі статті 1280 ЦК.

Відповідно до ст.1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації (частина перша статті 1280 ЦК України).

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію (частина друга статті 1280 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що спадкоємець може вимагати передання в натурі майно, яке перейшло як відумерле до територіальної громади на підставі рішення суду і збереглося, за умови, що такому спадкоємцю надано додатковий строк на прийняття спадщини та він подав заяву про прийняття спадщини.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що згідно рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання в нотаріальні органи заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

14 серпня 2020 року скаржник звернувся до приватного нотаріуса С.О. Зарубової із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до інформації, яка надана Павлівською сільською радою на виконання ухвали Луганського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, земельна ділянка, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка визнана рішенням суду відумерлою, передана ОСОБА_3 . На підтвердження заявником надано рішення Павлівської сільської ради сьомого скликання №16/4 від 30 січня 2017 року про передачу в приватну власність земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Колегія суддів вважає, що на час ухвалення оскаржуваного рішення права скаржника, як спадкоємця не було порушено, скаржник набув права спадкоємця у серпні 2020 року і оскільки спадкове майно у вигляді земельної ділянки перейшло як відумерле до Павлівської територіальної громади на підставі рішення суду, то належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є звернення до суду з позовними вимогам відповідно до ч.2 ст.1280 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія не знаходить підстав для скасування рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року по доводам апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 14 грудня 2020 року.

Головуючий                                

Судді :