П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Київ

справа № 757/18929/16

провадження № 22-ц/824/13190/2020

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у складі судді Новака Р.В., повний текст складений 11.08.2020 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та відшкодування витрат.

Вимоги позову ОСОБА_1 мотивує тим, що 01 липня 2013 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено договір вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038. На виконання договору позивач передав банку 5 000 дол. США, строком дії 93 дні по 01 жовтня 2013 року. Для зарахування вкладу і процентів вкладнику відкрито рахунок № НОМЕР_1 . 01 липня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору вкладу, якою продовжено строк дії договору на 366 днів, а саме з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2014 року включно. Відсоткова ставка на новий строк вкладу складає 5,5% річних. Також, 01 липня 2013 року було укладено ще одну додаткову угоду до договору вкладу з приводу подовження дії договору на 366 днів, а саме 01 січня 2014 року по 01 квітня 2014 року включно. Відсоткова ставка на новий строк вкладу складає 8% річних.

Позивач зазначав, що станом на 08 січня 2014 року сума вкладу за вищевказаним договором вкладу складала 12 246,63 дол. США.

13 червня 2014 року відповідачем позивачу було направлено пропозицію пролонгацію депозитного договору на 5 років. 21 червня 2014 року позивачем було надано відмову з приводу пролонгації договору на 5 років та заявлено вимогу розблокувати та виплатити депозитний вклад по рахунку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернення внесених на рахунок грошових коштів, однак вимога банком виконана не була. На день звернення до суду з даним позовом картка позивача заблокована, жодних активних дій щодо врегулювання ситуації ПАТ КБ «Приватбанк» не здійснюється.

Отже, на підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 березня 2018 року, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТКБ «Приватбанк» на свою користь: суму вкладу за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року у розмірі 12 000 дол. США, що еквівалентно 315 612 грн.; 8% річних на суму вкладу за період з 08 січня 2014 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 4 081 дол. США, що еквівалентно 107 334,38 грн.; 3% річних на суму вкладу за період з 30 січня 2015 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 1 530 дол. США, що еквівалентно 40 240,53 грн.; пеню у розмірі трьох відсотків на суму вкладу за кожний день прострочення за період з 30 січня 2015 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 1 530 дол. США, що еквівалентно 40 240,53 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ПАТКБ «Приватбанк» зазначив, що матеріали справи не містять належним чином завірених копій договорів банківського вкладу, крім того відсутні квитанції про внесення грошових коштів. Банк також зауважує, що суттєве значення має надання позивачем саме оригіналів документів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року в розмірі 12 000 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 315 612 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 8% річних на суму вкладу за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року за період з 08 січня 2014 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 4 081 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 107 334,38 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних на суму вкладу за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року за період з 30 січня 2015 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 1 530 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 40 240,53 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3% на суму вкладу за кожний день прострочення за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року період з 30 січня 2015 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 1 530 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 40 240,53 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що місцевий суд помилково не застосував ст. 1070 ЦК України до спірних правовідносин та дійшов невірного висновку в частині визначення розміру процентів за користування вкладом. Судом також не враховано та не зазначено підстав відхилення доводів банку відносно нарахування позивачем 3% річних та пені поза межами строку позовної давності. Зазначив, що позивачем нараховано 3% річних за період з 30.01.2015 року по 12.04.2018р згідно зі ст. 625 ЦК України, але відповідно до норм матеріального права (Глава 19 ЦК України) - до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), при цьому відповідачем неодноразово було зазначено, що відповідні нарахування позивачем здійснені поза межами строку позовної давності.

Скаржник також вказує, що суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального права та протиправно стягнув пеню в іноземній валюті.

Від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк», в яких позивач не погоджується з доводами банку та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Так, позивач вказує, що матеріали справи містять оригінали квитанцій, які підтверджують внесення ним на свій вкладний рахунок грошових коштів в межах заявлених в позовній заяві сум. ОСОБА_1 вважає, що договір банківського вкладу вважається розірваним саме з 30 січня 2015 року, а не з 23 червня 2014 року, як зазначає відповідач.

Позивач також зауважує, що застосування підстав для нарахування відсотків по ставці «на вимогу», стосовно його договору є неприпустимим та порушує умови договору та його законні права на належний розмір відсотків, який відповідно до додаткової угоди від 01 липня 2013 року становить з 01 січня 2014 року 8% річних.

Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він зазначає валюту нарахування та стягнення 3% пені у валюті з одночасним визначенням розміру пені у гривні, тобто зазначає еквівалент.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Судом встановлено, що 01.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN80000736170038 на суму вкладу в розмірі 5000 доларів США, з нарахуванням 8 % річних зі строком дії 93 дні до 01.10.2013 року та з правом пролонгації. Для зарахування вкладу і процентів позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (т.1 а.с.13, т.2 а.с.15).

Відповідно до п. 7 договору вкладу «Стандарт» № SAMDN80000736170038 у разі відсутності заяви вкладника про бажання забрати кошти з рахунку, дія договору вкладу автоматично продовжується ще на 3 місяці.

Відповідно до п.8 договору вкладу мінімальний строк вкладу продовжується на 3 місяці неодноразово у разі відсутності заяви вкладника про бажання забрати кошти з рахунку. Також, новий мінімальний строк вкладу починається з наступного дня після закінчення попередніх 3 місяців.

Згідно з п. 10 Договору, вкладник і банк мають право достроково його розірвати попередив про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.

01.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору вкладу, якою продовжено строк дії договору на 366 днів, а саме з 01.10.2013 до 01.01.2014 року включно. Відсоткова ставка на новий строк вкладу складала 5,5% річних (т.1 а.с.15).

01.07.2013 року було укладено ще одну додаткову угоду до договору вкладу з приводу подовження дії договору на 366 днів, а саме з 01.01.2014 року до 01.04.2014 року включно. Відсоткова ставка на новий строк вкладу складала 8% річних (т.1 а.с.16).

13.06.2014 року відповідач направив позивачу пропозицію щодо пролонгації договору вкладу строком на 5 років (т.1 а.с.17-18)

21.06.2014 року позивачем було надано відмову з приводу пролонгації договору вкладу на 5 років та заявлено вимогу розблокувати та виплатити депозитний вклад по рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с.17-18).

27.01.2015 року позивачем було направлено голові правління ПАТ «ПриватБанк» Дубілету О.В. звернення з вимогою повернення коштів за договором банківського вкладу (т.1 а.с.19)

Листом від 28.01.2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150127/3133 голова правління ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовив у задоволенні вимоги з посиланням на припинення роботи кримських відділень банку (т.1 а.с.24).

Проте, припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов`язань банку, оскільки договори, у тому числі банківського вкладу, укладаються з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України та ч. 4 ст. 64 ГК України не є юридичною особою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача суми вкладу, оскільки доказів, підтверджуючих ту обставину, що відповідач позбавився електронного документообігу по депозитним рахункам своїх вкладників у цих філіях суду надано не було.

Крім того, позивачем надано до суду договір з додатковими угодами укладеними між сторонами, оригінали квитанцій про внесення коштів на рахунок в сумі 5000 дол. США від 01.07.2013 року, на суму 5000 дол. США від 15.08.2013 року, та на суму 2000 дол. США. від 08.01.2014 року, які підтверджують, що станом на 21.06.2014 року на рахунку позивача обліковувалися належні йому кошти в сумі 12000 дол. США (т.2 а.с.15)

Враховуючи те, що позивачем було надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження відкриття депозитного рахунку у відповідача, внесення грошових коштів, а відповідач не надав доказів того, що ці грошові кошти були отримані позивачем, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача банківського вкладу.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача, що в період дії договору, а саме з 21.06.2014 року, як зазначив позивач у позові, було здійснено його одностороннє розірвання, а відтак після розірвання договору проценти повинні нараховуватись за відсотковою ставкою по вкладу "На вимогу" (1%) у період з 23.06.2014 )оку по 03.05.2017 року; за відсотковою ставкою по вкладу "До запитання" (0,01%) починаючи з 04.05.2017 року по 12.04.2018 року.

Аналогічна правова позиція щодо питання нарахування процентів за договором банківського вкладу після його розірвання, застосування ст. 1070 ЦК України викладена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 оку у справі №6-1891пс15. від 27 квітня 2016 року провадження № 6-302пс16, та Верховним Судом у справах № 760/3445/15-н. 592/6332/15-ц. 554/3200/16-п. 316/265/17. 35/11482/16-ц.

Отже, судова колегія вважає, що підлягає зміні розмір стягнутих з відповідача на користь позивача відсотків по договору.

Так, з 08.01.2014 року по 22.06.2014 року - за ставкою 8 % річних (12000,00 дол. СШАх 8% х 165дн. - 365 днів = 433,97 дол.США).

З 23.06.2014 року по 03.05.2017 року - за ставкою 1 % річних (12000,00 дол. США * 1% х Ю45дн. - 365 днів = 343,56 дол.США).

З 04.05.2017 року по 12.04.2018 року - за ставкою 0.01 % річних (12000,00 дол. СІЛА х 0,01% х 343дн. ^ 365 днів = 1,12 дол.США )

Таким чином, підлягають до стягнення проценти по договору за період з 08.01.2014р по 12.04.2018 року загалом становлять - 778.65 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 становить 20 479,27 грн.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо стягнення 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 30.01.2015 р по 12.04.2018 року та пені, поза межами строку позовної давності та протиправне стягнення пені в іноземній валюті.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, просив застосувати позовну давність.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру 3% річних та 3% на суму вкладу за кожний день прострочення за договором вкладу також підлягає зміні.

Так, до стягнення підлягає 3% річних на суму вкладу за договором вкладу за період з 12 квітня 2015 року по 12 квітня 2018 у розмірі 1 155,57 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 30 392,79 грн. та пеня у розмірі 3% на суму вкладу за кожний день прострочення за договором вкладу за період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 9 494,30 грн.

Визначаючи суму пені у національній валюті України - гривні, апеляційний суд виходить з того, що пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов`язання, а її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, що відповідає висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції, не в повній мірі з'ясовані фактичні обставини справи, встановлення яких має важливе значення для правильного вирішення спору, тому відповідно до вимог ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача суми процентів за користування вкладом, 3% річних, пені. Рішення суду в частині стягнення з відповідача суми вкладу за договором підлягає залишенню без змін

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в частині визначення розміру процентів за користування вкладом, 3% річних, пені та судового збору змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування вкладом за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року за період з 08 січня 2014 року по 22 червня 2014 року за ставкою 8% у розмірі 433,97 дол. США, з 23 червня 2014 року по 03 травня 2017 року за ставкою 1% у розмірі 343,56 дол. США, за період з 04 травня 2017 року по 12 квітня 2018 року за ставкою 0,01% у розмірі 1,12 дол. США, а всього 778,65 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 становить 20 479,27 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних на суму вкладу за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року за період з 12 квітня 2015 року по 12 квітня 2018 у розмірі 1 155,57 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 21 березня 2018 року становить 30 392,79 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3% на суму вкладу за кожний день прострочення за договором вкладу «Стандарт» SAMDN80000736170038, рахунок № НОМЕР_1 від 01 липня 2013 року період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року у розмірі 9 494,30 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний «Приватбанк» на користь на користь держави судовий збір у розмірі 4 128,91 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: