Справа № 466/4670/17 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/4227/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.,

секретар: Іванова О.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Талалаєвої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини, позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2006 року, який рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 17 червня 2011 року розірвано. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . Після розлучення малолітній син зареєстрований та проживає з позивачем на АДРЕСА_1 та перебуває повністю на її утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 14 квітня

2014 року призначено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання сина по 500 грн. щомісячно, починаючи з 17 березня 2014 року до досягнення дитиною повноліття. Призначені аліменти відповідач не сплачує, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість.

Батько дитини не виконує жодного з покладених законом на нього обов`язків по вихованню дитини, не піклується про сина, не проявляє інтересу щодо його подальшої долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки батька.

Крім того, позивач мала намір на літніх канікулах відпочити з дитиною

за кордоном, проте відповідач відмовив у наданні відповідного дозволу.

Разом з цим, орган опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина у розмірі 16 500 грн. за період з 17 березня 2011 року до 17 березня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 04 травня

2018 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В постанові Верховний Суд зазначив, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд усупереч вимогам процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не встановив в повному обсязі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідив усіх доказів, що зазначались батьком на спростування позовних вимог, з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і можливе лише у виняткових випадках при доведеності винної поведінки батька з урахуванням її характеру, а також інших конкретних обставин справи

В апеляційній скарзі в частині оскарження рішення про позбавлення батьківських прав представник відповідача зазначає, що вважає рішення в цій частині таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Надані суду першої інстанції, зокрема рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, свідоцтво про народження сина, довідки ЛКП «Збоїща-408» та характеристики з навчального закладу, не містять інформації про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Стверджує, що висновок органу опіки та піклування від 25.10.2016 року № 3609-529 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має для суду рекомендаційний характер та вважає, що такий є поверхневим, ухвалений без повного з`ясування обставин та не свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Вважає, що свідчення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не стверджують факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки інформацію про те, що участь відповідача у вихованні дитини та матеріальне забезпечення дитини їм відомо виключно зі слів позивачки та з дитиною вони детально не спілкувалися. Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги його перебування за кордоном, а також світлини, які підтверджують , що він проводить час з дитиною з дня народження сина та свята Миколая .

Позов про позбавлення відповідача батьківських прав пред`явлений з підстави ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тобто з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, проте мотивований неможливістю виїхати дитині за межі України, що не є тотожним.

Звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід впливу сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що свідомо і добровільно, умисно ухиляються від належного виховання своїх дітей, якщо змінити їхню поведінку іншими засобами неможливо. Крім цього, зазначає, що реалізація свого права на отримання аліментів від відповідача з боку позивача, після розірвання шлюбу, свідчить про те, що не можна вважати, що батько ухиляється від матеріального забезпечення дитини.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року в частині задоволення позову про позбавлення батьківських прав скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити, в решті рішення суду залишити без змін.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що судом першої інстанції належним чином розглянуто дану справу, повно та всебічно досліджено усі докази, проаналізовано усі пояснення, які були надані в суді. Обставини, які були встановлені у висновку органу опіки і піклування знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді. В той же час, відповідач жодним чином не намагався спростувати такий висновок, окремо не звертався в органи опіки і піклування та не намагався поставити такий висновок під сумнів у суді. Просить залишити апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Талалаєвої О.Ю. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 05.08.2006 р. по 17.06.2011 р. Шлюб розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2011р.

Від даного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження.

Малолітній син зареєстрований та проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із довідки ЛКП «Збоїща -408» № 3457 від 15.09.2016р.

Відповідно до акту обстеження цього ж ЛКП за № 2508/1-543 від 15.0.2016р., відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не був зареєстрований і не проживає. Аналогічний акт був складений комісією ЛКП «Збоїща-408» 25.01.2018р.

Із характеристики з навчального закладу СЗШ № 99 м. Львова малолітнього ОСОБА_4 вбачається, що батько не цікавиться успішністю навчання сина, не приходить на батьківські збори, не відвідує виховні заходи.

Згідно з висновком Шевченківської районної адміністрації ЛМР від від 25.10.2016р. № 3609-529, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не виконує обов`язків, покладених на нього чинним законодавством, як батька дитини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням та медичним доглядом, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.

Відповідно до ч.5 ст.411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Однак дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини на які посилається позивач, оцінивши заперечення на позов відповідача, оцінивши всі докази в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до частин 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з вимог позовної заяви предметом доказування у даній справі є ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з частинами 1-4 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Даючи оцінку запереченням на позов, судом встановлено, що відповідач не надав суду жодного доказу, який підтверджує виконання ним зазначених у ст.150 СК України обов`язків. Всі заперечення зводяться до того, що він час від часу перебував за кордоном, а тому у нього не було можливості відвідувати сина, однак він оплачував аліменти та надавав матеріальну допомогу.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені відповідачем обставини, а саме сплата аліментів не свідчить про належне виконання батьківських обов`язків, як на час ухвалення оскаржуваного рішення, так і впродовж перегляду її в апеляційному та касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач належним чином не сплачує аліменти, що стверджується довідкою про отримання аліментів від 23.02.2018 року №42 (а.с.127 т.1), постановою державного виконавця від 04.10.2019 року. (а.с.28 т.2). Зазначене дає змогу дійти висновку, що поведінка відповідача протягом усього розгляду справи не змінилася. Відповідач не надав доказів про те, що він спілкується з сином, цікавиться його досягненнями, турбується про його здоров`я, фізичний , духовний та моральний розвиток, особисто чи хоча б телефонним чи іншим зв`язком, зокрема через соціальні мережі.

Відсутність спілкування з батьком підтвердив допитаний в судовому засіданні в присутності психолога малолітній ОСОБА_4 .

Посилання відповідача на фото, що містяться у справі приймається судом до уваги, однак цей єдиний випадок не свідчить про належне виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Однак матеріалами справи встановлено, що лише мати займається розвитком дитини, піклується про стан її здоров`я, тобто займається її вихованням.

Згідно з роз`ясненнями наданими у п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4 . Встановлені судом обставини свідчать про те, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, відповідає інтересам дитини.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375,383,384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту в порядку визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України .

Повний текст постанови складений 03 грудня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк