ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 766/21214/17                                            Головуючий в 1 інстанції Майдан С.І.

Номер провадження 22-ц/819/1004/20                                         Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                                                          Орловської Н.В.

суддів                                                                      Бездрабко В.О.

                                                       Майданіка В.В.

секретар                                                Сікора О.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольги Олександрівни,  треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ «Гірського 18» про скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2017 р. ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольги Олександрівни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вказані вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , зокрема, власником квартири АДРЕСА_2 .

22 червня 2017 року державний реєстратор Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав №35816371 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про ОСОБА_2 , як про власника двокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Позивач зазначає, що будинок АДРЕСА_1 був одноповерховим. Співвласники вказаного будинку не приймали рішень про проведення його реконструкції з надбудовою другого та третього поверхів, а тому вважає реєстрацію об`єктів нерухомого майна, розміщеного на другому та третьому поверхах будинку АДРЕСА_4 незаконною.

З огляду на викладене позивач просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , індексний номер 35816371 від 22.06.2017 року (номер запису про право власності 21055414 від 16.06.2017), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольгою Олександрівною.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2018 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с.42)

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСББ «Гірського 18».

22 листопада 2018 року ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 , звернулася до суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, у якому просила скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція багатоквартирного житлового будинку з надбудовою другого та третього поверхів по АДРЕСА_1 » за № ХС142171511958.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 року, крім іншого, відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, в якій позивачем заявлено додаткову вимогу до Управління з питань державного архітектурно – будівельного контролю Херсонської міської ради про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція багатоквартирного житлового будинку з надбудовою другого та третього поверхів по АДРЕСА_1 » за № ХС142171511958.

Вказане судове рішення вмотивовано тим, що позовна вимога до Управління з питань державного архітектурно – будівельного контролю Херсонської міської ради, як суб`єкта владних повноважень, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог не підлягає прийняттю.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та неврахування позиції Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 р. у справі №522/6794/15-а, оскільки пред`являючи вказану вимогу позивач вказує на порушення своїх прав, як співвласника багатоквартирного будинку, а не як учасника публічно – правових відносин. Зокрема скаржник вказує, що власники новоствореного майна і майнових прав, права на які виникають під час державної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, також набувають прав співвласників, що свідчить про зменшення дольової частки позивача у спільному майні відносно інших співвласників.

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо підсудності даної вимоги суду адміністративної юрисдикції, оскільки задоволення вимоги про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації безпосередньо вплине на цивільні права третіх осіб, які на теперішній час є власниками нерухомого майна в житловому будинку АДРЕСА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Петрова О.О., діючи від імені ОСОБА_2 , вважає її доводи необґрунтованими, оскільки неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.07.2020 р. у справі № 922/404/19. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 розглянути без участі ОСОБА_2 та її представника.

14.12.2020 р. до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій просить судове засідання провести без її участі з урахуванням її позиції та змісту апеляційної скарги.

Крім того, 14.12.2020 р. до апеляційного суду надійшла заява приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О., у якій просить дану справу розглядати без її участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність ухвали суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2017 року між ОСОБА_6 (замовником) та ОСОБА_2 (пайовиком) укладено договір про пайову участь у реконструкції багатоквартирного житлового будинку з надбудовою другого та третього поверхів, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_5 загальною площею 59,4 кв. м., яка згідно п. 2.1 вказаного договору передається пайовикові після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.(т.1 а.с. 129-130)

31 травня 2017 року Управлінням з питань державного архітектурно – будівельного контролю Херсонської міської ради зареєстровано за № ХС142171511958 Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція багатоквартирного житлового будинку з надбудовою другого та третього поверхів по АДРЕСА_1 », код об`єкта – 1122.2, категорія складності об`єкту – ІІІ (третя).

22 червня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. прийнято рішення №35816371 про державну реєстрацію права приватної власності за суб`єктом ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 . (т.1 а.с. 147)

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 04.10.2010р. у справі №2-6312/10. (т.1 а.с.141, http://www.reestr.court.gov.ua/Review/11813521)

За позицією позивача ОСОБА_1 , рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. №35816371 від 22.06.2017 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято в порушення норм чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1 , як співвласника багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Крім того, оскільки однією з підстав прийняття приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. оскаржуваного рішення була декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Управлінням ДАБК Херсонської міської ради за № ХС142171511958, тому позивач 22.11.2018 р. звернулася до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій додатково просила скасувати реєстрацію зазначеної вище декларації.

Відмовляючи у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, суд першої інстанцій керувався тим, що спір у цій частині є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну  структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних  категорій судів.

Стаття 2 КАС (тут і далі у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог) завданням адміністративного судочинства визначала справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 4 КАС адміністративною справою визнавав переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема , спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

При цьому, визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як убачається з установлених судом обставин справи та наведених у позовних вимогах і апеляційній скарзі доводів, позивачка оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке фактично стосується права власності третьої особи ( ОСОБА_2 ) на реконструйований об`єкт нерухомого майна, саме з підстави незгоди з фактом набуття відповідного права відповідачем на реконструкцію такого майна відповідно до наявних у позивачки документів.

Спірна реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка здійснена суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідної реконструкції.

За таких обставин цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності здійснення третьою особою реконструкції квартири, що створює перешкоди позивачці у користуванні її квартирою.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів, тобто існує спір про право, що унеможливлює розгляд вимоги ОСОБА_1 до Управління ДАБК Херсонської міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 522/6794/15-а.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір у в частині наведених вище вимог є публічно-правовим.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 49 ЦПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №    925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за змістом позовної заяви в первинній редакції, позивач просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , індексний номер 35816371 від 22.06.2017 року (номер запису про право власності 21055414 від 16.06.2017), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольгою Олександрівною.

Після збільшення позовних вимог позивач доповнила позов новою вимогою наступного змісту: скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція багатоквартирного житлового будинку з надбудовою другого та третього поверхів по АДРЕСА_1 » за № ХС142171511958.

Отже, заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову до іншого відповідача, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру первинних заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві  при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. (постанова Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19)

Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого раніше позову чинним ЦПК України не передбачено.  

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, у якій позивачем заявлено нову вимогу немайнового характеру до іншого відповідача, проте помилився з мотивами такої відмови.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПКУкраїни зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 43, 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

       П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2020 рокущодо відмови ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог змінити, виклавши підстави відмови у задоволенні заяви у відповідності до мотивувальної частини цієї постанови.

В іншій частині зазначене судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2020 року.

Головуючий                        ________________                        Н.В.Орловська

Судді:                                ________________                        В.О.Бездрабко

                               ________________                        В.В.Майданік