ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
28.04.2010 р. № 2а-7437/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Костіва М.В.
при секретарі Билень Н.С.
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представників:
від відповідача: Ганущишин Р.В., Ноцковський М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Львів, до Територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області –Управління у справах захисту прав споживачів, м. Львів, про визнання нечинним рішення Територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області –Управління у справах захисту прав споживачів №0220 від 30.10.2009 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн.,
встановив:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, м. Львів, звернувся із позовом до Територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області –управління у справах захисту прав споживачів, м. Львів, про визнання нечинним рішення Територіального органу Держспоживстандарту у Львівській області –управління у справах захисту прав споживачів №0220 від 30.10.2009 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 29.01.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Сторонам роз’яснено їх права та обов’язки згідно із ст. ст. 49,51 КАС України.
В судових засіданнях позивач позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним рішенням, винесеним на підставі акту від 17.09.2009 р. обстеження місця встановлення рекламного засобу, за встановлення реклами про знижку цін на продукцію без зазначення відомостей про початок і закінчення знижки на продукцію. Посилається на порушення процедури, встановленої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Ствердив, що зазначеного у рішенні порушення він не вчиняв. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, суд встановив наступне.
Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, та здійснює торгівельну діяльність в магазині “Space” м. Львів, вул. Краківська, 20.
17.09.2009 р. відповідачем було складено акт обстеження місця встановлення рекламного засобу (реклами) за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 20 м-н “Space”, яким встановлено факт розміщення реклами про знижку на продукцію без зазначення дати початку та закінчення цін на продукцію. Позивач заперечує факт отримання зазначеного акту, однак визнає факт отримання від відповідача листа №2966 від 22.09.2009 р. з інформацією про суть порушення та вимогою надати інформацію про вартість розміщеної реклами. 30.10.2009 р. відповідачем був складений протокол №0220 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яким встановлено порушення п. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу»та всупереч п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»ненадання позивачем інформації щодо вартості розповсюдженої реклами. Оспорюваним рішенням №-22- від 30.10.2009 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, за вказані порушення на позивача накладено штраф в сумі 1700 грн.
Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу»реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару. Згідно із ч. 1 ст. 27 вказаного закону особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Згідно із ч. 2 вказаної статті відповідальність несуть рекламодавці, винні, зокрема, у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
Жодних доказів на вчинення зазначеного порушення позивач суду не надав.
Позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” при проведенні перевірки. Однак згідно із преамбулою вказаного закону, він містить лише основні засади такого державного нагляду. Спеціальним законом, який регулює спірні відносини у сфері контролю за дотриманням саме законодавства про рекламу, є Закон України “Про рекламу”. Так, згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України “Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Згідно із ст. 26 Закону України «Про рекламу»органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
У відповідності до вказаного закону Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №693 було затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу. Згідно із п. п. 8 –18 вказаного порядку, у тому числі тих, до яких були внесені зміни після набрання чинності Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Комітету та їх заступники. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Держспоживстандарту і його територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживстандарті або його територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Належних доказів порушення відповідачем зазначених положень суду не надано. Наявність передбачених законодавством підстав для відповідача не дотримуватись на дату існування спірних відносин вказаного порядку, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Матеріали справи свідчать, що відповідачем було дотримано зазначені вимоги.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Костів Михайло Васильович
Повний текст постанови виготовлено 30.04.2010 року.