Справа 1/2 – 2010
Копія
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2010 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі:
головуючого – майора юстиції СТРЕЛЬБИЦЬКОГО В.В.,
при секретарях: ТУЗ О.М., СЕМЕНІВІ Ю.В., НОСОВІЙ Г.С., спеціалістах з фіксації судового процесу ГАВРИЩЕНКО М.В., НОСОВІЙ Г.С., ТУЗ О.М., МЕДВЕДЄВІЙ Л.І.,
за участю: державного обвинувача – військового прокурора Тернопільського гарнізону підполковника юстиції ЗУБАЧА А.Л., потерпілої ОСОБА_7, представника потерпілої – адвоката ОСОБА_8, підсудного ОСОБА_9, його захисника – адвоката ОСОБА_10, у відкритому судовому засіданні в м. Львові розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 3002 старшого лейтенанта
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тернопіль, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з липня 2002 року, командира патрульного взводу,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_9 15 листопада 2009 року близько о 00 годин 45 хвилин, знаходячись в громадському місці - на автобусній зупинці поблизу магазину «Олімпік», що працює цілодобово, по вул. Збаразькій 2, у м. Тернопіль, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження честі і гідності іншої особи, проявляючи особливу зухвалість та винятковий цинізм, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виявилося в нанесенні гр. ОСОБА_1 словесних образ в грубій нецензурній формі та безпричинному застосуванні фізичного насильства по відношенню до неї, а саме: удару долонею в обличчя, після чого підсудний штовхнув її , внаслідок чого потерпіла впала на асфальт. В результаті цих дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді синців лівої виличної ділянки обох плечей та правого стегна, а також на декілька хвилин було призупинено роботу магазину «Олімпік», внаслідок того, що продавець цього магазину, гр. ОСОБА_6, перервала торгівлю для виклику працівників міліції, за проханням потерпілої.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 винним себе в пред’явленому звинуваченні не визнав. При цьому він відмовився від дачі показів в судовому засіданні, посилаючись на норми ст.63 Конституції України.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_9 винним себе у скоєнні вищеописаних дій не визнав, його вина повністю підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами.
Потерпіла ОСОБА_1, в судовому засіданні показала, що, близько 21 години 14 листопада 2009 року, вона зустрілася на автобусній зупинці поблизу магазину «Олімпік» зі своїм братом гр. ОСОБА_13 для того щоб передати йому ключі. На цю зустріч вона прибула разом зі своїми знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_14 (прізвища якого не знає) . Передавши ключі брату, вона трохи з ним поспілкувалась та повернулась до своїх знайомих. В подальшому, під час спілкування на зупинці з ОСОБА_11 та ОСОБА_14, до них приєднався брат разом зі своїми знайомими гр. ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які після знайомства присіли неподалік на лавочку.Через деякий час до них підійшло троє незнайомих чоловіків і почали про щось розмовляти з ОСОБА_14. Під час цієї розмови вона звернулася до ОСОБА_11 та ОСОБА_14 з пропозицією розходитись по домівках, у зв’язку із пізньою годиною. Почувши її пропозицію, один з вищевказаних незнайомих чоловіків (як їй потім стало відомо, його прізвище ОСОБА_9) звернувся на її адресу з нецензурною лайкою, у відповідь на що вона зробила йому зауваження з приводу неприпустимості такого роду поведінки по відношенню до неї, однак останній жодним чином на нього не відреагував. Через деякий час, спілкуючись з ОСОБА_14 та ОСОБА_11, вона побачила, що між її братом та цими трьома невідомими особами почалась суперечка, в ході якої до брата і цих незнайомців підійшли ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Бажаючи припинити цю суперечку, вона звернулася до продавця магазину „Олімпік” з проханням викликати міліцію, після чого повернулась на автобусну зупинку поблизу магазину та попросила учасників конфлікту його припинити та розійтись. У відповідь на це, ОСОБА_9 почав її ображати і висловлюватись на її адресу в грубій нецензурній формі. В той момент, коли вона намагалась заспокоїти учасників конфлікту, ОСОБА_9, спочатку відштовхнув її, а потім вдарив долонею руки по обличчю. Від цього удару вона впала на сідниці і відчула сильний фізичний біль.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, кожен окремо, в судовому засіданні показали, що близько 21 години 14 листопада 2009 року знаходились на автобусній зупинці поблизу магазину «Олімпік». В цей час до них підійшов знайомий ОСОБА_15 гр. ОСОБА_13 і сказав, що чекає на свою сестру, яка через деякий час підійшла разом з двома своїми знайомими на ім’я ОСОБА_11 та ОСОБА_14. Вони познайомились, після чого ОСОБА_13 з сестрою та її знайомими відійшли від них та присіли на сусідній лавці. Потім вони побачили як до ОСОБА_13, його сестри, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підійшло троє незнайомих чоловіків і між ними почалась суперечка, а в подальшому ОСОБА_13 підійшов до них (ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17) і повідомив, що ці чоловіки ображають його сестру. Підійшовши до цих чоловіків запитати, що сталось, в свою адресу вони почули нецензурні вислови. Після цього вони (ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17) бачили, як один з тих трьох чоловіків, а саме: ОСОБА_9, ображаючи потерпілу нецензурними висловами на її адресу, штовхнув її. Крім цього свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15, кожен окремо, показали, що бачили як ОСОБА_9 вдарив долонею руки потерпілу в обличчя.
Свідки ОСОБА_18, старший інспектор з ОД ВПП УКЗ УМВС України, підполковник міліції, та старший інспектор ВПП УКЗ УМВС України, капітан міліції ОСОБА_19, в судовому засіданні, кожен окремо, показали, що 15 листопада 2009 року біля 00 годин 40 хвилин вони прийшли на автобусну зупинку, яка знаходиться біля магазину „Олімпік”. В цей час вони побачили як на зупинці виникла суперечка між двома групами молодих людей. Почувши з боку цих осіб нецензурну лайку та розмову на підвищених тонах, ОСОБА_18 попросив ОСОБА_19 зателефонувати до міліції та повідомити про цю подію. Крім цього, свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що бачив, як в той час, коли ОСОБА_19 дзвонив в міліцію, ОСОБА_9 застосував фізичне насильство у вигляді поштовху в ділянку грудної клітини та удару по обличчю однієї з осіб присутніх на зупинці, в результаті чого остання впала на землю.
Свідок ОСОБА_6, продавець магазину „Олімпік”, в судовому засіданні показала, що 15 листопада 2009 року близько 00 годин до неї в магазин підійшла потерпіла ОСОБА_1 і попросила впустити її, оскільки в цей час торгівля в магазині здійснюється через віконце, а вхідні двері, відповідно, закриті. На прохання потерпілої, вона відповіла, що не може цього зробити, після чого ОСОБА_1 попросила її викликати міліцію, що в подальшому вона (ОСОБА_6) і зробила, зателефонувавши зі стаціонарного телефону, який знаходиться в магазині. Під час цих подій робота магазину була перервана приблизно на п’ять хвилин.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2795 від 25 листопада 2009 року у потерпілої ОСОБА_1 виявлені синці лівої виличної ділянки, обох плечей та правого стегна. Зазначені синці, з огляду на їх морфологічні властивості, утворилися від дії тупих предметів. Не виключено, що це було 15 листопада 2009 року. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких.
З протоколу огляду місця події від 20 листопада 2009 року вбачається, що місцем вчинення хуліганських дій ОСОБА_9 являється автобусна зупинка, яка розташована по вул. Збаразька 2 м. Тернопіль. На вказаній зупинці розташований магазин «Олімпік», який згідно розкладу роботи працює цілодобово.
Протоколами відтворення обстановки та обставин події, проведених зі свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_16, кожним окремо, в ході яких вони про дії ОСОБА_9 дали покази аналогічні даним в судовому засіданні, також підтверджується вина підсудного у вчиненні злочину.
Оцінюючи той факт, що підсудний ОСОБА_9 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, а в судовому засіданні відмовився від дачі показів, суд розцінює ці його дії, як такі, що направлені підсудним на уникнення ним покарання за скоєне та пом’якшення своєї відповідальності.
В основу вироку суд кладе покази потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_6. Покази цих осіб узгоджуються між собою та іншими доказами по справі, Також, як встановлено в судовому засіданні, у вказаних осіб немає ніяких підстав оговорювати ОСОБА_9.
Крім того суд, при винесенні вироку, оцінюючи покази свідка ОСОБА_20, про те, що ОСОБА_9 не міг вчинити даного злочину, оскільки 14 листопада 2009 року між 22 та 24 годиною він перебував у нього вдома, вважає їх такими, що спростовуються показами вищевказаних свідків і потерпілої та іншими доказами по справі, а тому їх відхиляє.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами, встановлено, що ОСОБА_9, близько о 00 годин 45 хвилин 15 листопада 2009 року, знаходячись в громадському місці - на автобусній зупинці поблизу магазину «Олімпік», по вул. Збаразькій 2, в м. Тернопіль, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, безпричинно застосував фізичне насильство по відношенню до потерпілої ОСОБА_1, а саме: наніс останній один удар долонею в обличчя, після чого штовхнув її, внаслідок чого вона впала на асфальт, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Крім цього, в результаті цих дій ОСОБА_9, на декілька хвилин було призупинено роботу вищевказаного магазину «Олімпік» , а тому ці дії підсудного суд кваліфікує за ст. 296 ч.1 КК України.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов про стягнення з ОСОБА_9 коштів в розмірі 10000 грн. моральної шкоди – компенсації за моральні, фізичні та психічні страждання, оскільки вони, на її думку, являються результатом вчиненого ОСОБА_9 злочину та 2500 грн. матеріальної шкоди пов’язаної з оплатою правової допомоги.
Підсудний ОСОБА_9 даний позов не визнав.
Оцінюючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_9 на її користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та 2500 грн. матеріальної шкоди, пов’язаної з оплатою правової допомоги адвокатом, приймаючи до уваги те, що нанесення підсудним ОСОБА_9 моральної шкоди потерпілій знаходиться в прямому причинному зв’язку із скоєним ним злочином, суд вважає, що даний позов потерпілою в частині відшкодування моральної шкоди заявлений обґрунтовано, але її розмір завищений, а розмір матеріальної шкоди не підтверджений належним чином оформленими документами. Враховуючи характер діяння підсудного щодо потерпілої, фізичні і моральні страждання та матеріальне становище підсудного, суд вважає, що відповідно до ст. ст.23, 1167, 1168 ЦК України цивільний позов ОСОБА_1 за завдану їй моральну шкоду слід задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілої 1500 грн. В решті позовних вимог потерпілої слід відмовити через відсутність на те підстав.
Призначаючи підсудному ОСОБА_9 вид і розмір покарання, суд враховує наступні обставини, які його пом’якшують, а саме: притягнення до кримінальної відповідальності вперше та виключно позитивні характеристики за час проходження військової служби.
З врахуванням обставин, що пом’якшують покарання підсудного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_9 може бути досягнуто без відбування покарання та вважає можливим застосувати до нього ст.75 КК України, на підставі якої звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 328 КПК України, військовий місцевий суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 1 (один) рік. Вирок у виконання не приводити, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_9 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн. - компенсації за заподіяну моральну шкоду. В решті позовних вимог відмовити через відсутність на те підстав.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 – підписку про невиїзд – до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Копія вірна:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
МАЙОР ЮСТИЦІЇ В.СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ