Справа №  22- 3507/10                                                  Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.

 Категорія   27                                                                                            Доповідач Рибалко Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 квітня 2010  року                                                                                                                м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді   Рибалко Л,І.

                                     суддів Постолової В.Г., Ювченко Л.П.

                                     при секретарі Богданові Д.І.

                                      за участю ОСОБА_1,  адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою  ОСОБА_3

на рішення  Олександрівського районного суду Донецької області від 17 лютого 2010 року

цивільну справу   за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                   встановила

Рішенням Олександрівського районного суду від 17 лютого 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_3 частково задоволені , на його користь з відповідачів  стягнуто  3151 грн.12 коп. проценти за користування грошовими коштами, компенсацію у зв’язку з інфляцією 2633, 64 грн., судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення в  частині   розміру процентів за користування  грошовими коштами, вважає, що  такі  проценти мають бути стягненні на час постановлення рішення, а інфляція  за весь час порушення  виконання зобов’язання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, посилався на те, що стягнення процентів за користування грошима та  компенсації у зв’язку з інфляцією до моменту стягнення суми позики є неправильним.

Відповідач не заперечував, що позику не повернули, що вимоги про стягнення  процентів та компенсації є правомірними, але просив врахувати, що у нього тимчасові матеріальні труднощі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню  з наступних підстав.

Суд, задовольняючи частково вимоги  ОСОБА_3 виходив з того, компенсація у зв’язку з інфляцією може бути стягнута за період  з часу настання  часу виконання зобов’язання – вересень 2008р. по час набрання законної сили рішення суду про стягнення суми позики –  березень 2009 року, стягуючи проценти за користування грошовими коштами, суд виходив, що такі проценти можуть бути стягнуті лише на підставі ст. 1048 ЦК України.

Проте з таким висновком повністю погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання :  чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення  справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається, що  відповідно до рішення Олександрівського районного суду від 22 грудня 2008 року з  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарно стягнуто борг в сумі 27000 грн. за двома договорами позики.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається  на рівні облікової ставки Національного банку України.

Встановивши, що при стягнення позики питання  про  стягнення процентів за користування грошовими коштами не було проведено , суд обґрунтовано на підставі ст. 1048 ЦК України стягнув проценти у розмірі ставки Національного Банку України в сумі 2726 грн. 12 коп.

 Проте в порушення  вимог ч. 2 ст.  625 ЦК України відмовив у позові про  стягнення процентів та  суми з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до вказаної норми боржник, який просрочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а  також три проценти річних від просроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Тобто  саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за виконання ним грошового зобов’язання  та не  позбавляє  кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Тому апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення    з березня 2009   року по 1 січня 2010 року суми інфляції від розміру невиконаного зобов’язання підлягають задоволенню  , а сума цієї  компенсації у розмірі 1887 грн.( приріст індекса інфляції  за даний період склав 7, 53 відсотка) підлягає стягненню з боржників.

Аналогічно на підставі вказаного закону підлягає стягненню  три процента річних  за весь час просрочення зобов’язання у розмірі  849 грн. 85 коп., а саме  березня 2009 року по 1.01.2010 року, при цьому враховуючи , що з вересня 2009р. відповідачі часткового повертали борг та залишилося невиконане зобов’язання в сумі 25068 грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення  є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що  рішення  суду постановлено з порушенням вимог  матеріального  та процесуального права і   та підлягає частковому скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 309 ЦПК України, колегія  суддів

                                               вирішила

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнити.

Рішення  Олександрівського районного суду Донецької області в частині відмови  у позові  ОСОБА_3 змінити.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4   на користь ОСОБА_3  компенсацію у зв’язку з інфляцією 1887 грн., проценти в сумі 849грн.85 коп.

В іншій частині рішення   суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.

Головуючий                                                      Судді