Справа №11-2829  2009 р.

Головуючий у 1 інстанції Доброрєз А.В.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2009 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Половинкина Б.О.

    з участю

прокурора Красної К.О.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Ольхівка Лутугінського району Луганської області, мешканця селища Водяне Ясинуватського району Донецької області, не судимого

засуджено за ст.124 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку. В задоволенні клопотання трудового колективу ТОВ «Сервіс-Дон-Буд» про передачу ОСОБА_2 на поруки відмовлено.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він при перевищенні меж необхідної оборони завдав тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, які спричинили смерть останнього, за наступних обставин.

21 лютого 2009 року приблизно о 22-й годині між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних стосунків між ними виникла сварка, ОСОБА_3 став виганяти ОСОБА_2 з будинку, погрожував ножем. Сварка переросла в бійку, під час якої  вони наносили удари один одному. ОСОБА_3 завдав ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень – садна в області перенісся і в поперечній області зліва. ОСОБА_2  наніс ОСОБА_3 удар кулаком в область правого ока і один удар кочергою в область голови, завдавши останньому легких тілесних ушкоджень, а потім, захищаючись від ОСОБА_3, який був озброєний ножем, перехопив руку з ножем, заволодів цим ножем і умисно наніс ним удар ОСОБА_3 в область лівої половини грудної клітини, завдавши останньому проникаюче колото-різане поранення цієї половини грудної клітини з пошкодженням нижньої долі лівої легені, лівого куполу діафрагми та брижейки тонкого кишечника, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких ОСОБА_3 помер.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2 з поверненням справи на новий судовий розгляд через неправильну кваліфікацію дій засудженого. В обґрунтування доводів апеляції посилається на те, що органом досудового слідства дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ст.121 ч.2 КК України, як умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого. Суд першої інстанції  дав неправильну оцінку доказам у справі, безпідставно дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 діяв у стані необхідної оборони, однак з перевищенням її меж, і кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.124 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції і просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Викладаючи у вироку обставини вчинення злочину ОСОБА_2, визнані судом доведеними, суд визнав встановленим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мала місце обопільна сварка та бійка, під час якої вони обопільно наносили удари і завдали один одному легкі тілесні ушкодження, що засуджений ОСОБА_2 при цьому використовував в якості знаряддя злочину металеву кочергу. Тим самим, суд встановив, що протиправне насильство мало місце з боку кожного з них, тобто, було обопільним, що суперечить наступним висновкам суду про те, що протиправне посягання мало місце лише з боку потерпілого ОСОБА_3 і що ОСОБА_2 діяв в стані необхідної оборони.

Визнавши неправдивими показання засудженого ОСОБА_2 про обставини та механізм нанесення ним удару ножем потерпілому, оскільки вони суперечать висновкам судово-медичної експертизи про ці обставини, суд визнав правдивими ці ж показання засудженого про те, що він захищався від потерпілого, який намагався вдарити його ножем. При цьому, суд не встановив, які ж конкретно дії з використанням ножа вчинив потерпілий щодо засудженого і, визнавши реальність посягання з боку потерпілого із застосуванням ножа, не мотивував у вироку своїх висновків про те, в чому за таких обставин полягало перевищення меж необхідної оборони, тобто, в чому виявилася явна невідповідність шкоди, заподіяної потерплому, небезпечності посягання з його боку чи обстановці захисту.

Наведене свідчить про те, що суд допустив істотні суперечності у своїх висновках щодо фактичних обставин вчинення злочину, які вплинули на висновки суду при перекваліфікації дій засудженого зі ст.121 ч.2 на ст.124 КК України. Тому цей вирок згідно вимог ст.ст.367, 369 КПК України є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню.

Оскільки в апеляції прокурора не ставиться питання про постановлення апеляційним судом свого вироку, відповідно до вимог ст.378 КПК України та роз'яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді справ в апеляційному порядку” від 15 травня 2006 р. №1, підстави для його постановлення апеляційним судом відсутні. Тому справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити. Вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Судді: