АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 3244 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Янжула С.А.
Категорія - 57 Доповідач - Прозорова М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
11 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Ремеза В.А.
суддів - Прозорової М.Л., Калиновського А.Б.
при секретарі - Панченко Д.Б,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України
в м. Першотравенську Дніпропетровської області
на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі для викладення повного тексту ухвали, колегія суддів вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області – відхилити.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 3244 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Янжула С.А.
Категорія - 57 Доповідач - Прозорова М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Ремеза В.А.
суддів - Прозорової М.Л., Калиновського А.Б.
при секретарі - Панченко Д.Б,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України
в м. Першотравенську Дніпропетровської області
на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області ( далі УПФУ в м. Першотравенську ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23.02.2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 /а.с.27-28/.
Зазначеною постановою від 23.02.2010 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Суд зобов’язав УПФУ в м. Першотравенську нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії дітям війни за період з 14 січня 2009 року по 31 січня 2010 року в розмірі 1357,13 грн
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено / а. с. 22-25/.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, знаходиться на обліку УПФУ в м. Першотравенську, де отримує пенсію за віком. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення / а. с. 6 /.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачки за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Водночас, щодо такого права позивачки на 2007 рік, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції,- спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, відповідач наполягав на застосуванні річного строку для звернення до суду, суд прийшов до висновку, що у задоволенні вимог позивачки за період з 01 січня по 14 січня 2009 року слід відмовити, у зв’язку з пропуском річного строку звернення до суду для захисту своїх прав, так як позивачка звернулася до суду 14 січня 2010 року, тобто в межах річного строку з дня звернення до суду 14 січня 2010 року , судом визнано як необґрунтованими.
З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивачки підвищення пенсії, за період з 14.01.2009 року по 31.01.2009 року, в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,що складає суму 1357,13 грн. з урахуванням сум вже виплаченого підвищення пенсії за цей період, тобто в межах річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 14.01.2010 року, а відповідач наполягав на застосуванні річного строку давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в м. Першотравенську не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області – відхилити.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: