ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/15808/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

доПублічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

простягнення 98 600 680 грн 05 коп.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання недійсним пункту договору

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Баженов А.В. - представник за довіреністю

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним): Семенов О.В. - представник за довіреністю

від третьої особи: Кузьмік Д.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 381 422 107 грн 76 коп. заборгованості, в тому числі:

1) 114 932 013 грн 08 коп. за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08, що складається з:

- 77 184 941 грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору;

- 2 084 885 грн 94 коп. простроченої заборгованості по відсотках;

- 34 275 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

- 2 892 665 грн 22 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії;

2) 184 687 649 грн 20 коп. за договором про мультивалютну кредитну лінію від 16.12.2008 № 1276м-08, що складається з:

- 126 471 142 грн 02 коп. простроченої заборгованості по основному договору;

- 896 905 грн 59 коп. простроченої заборгованості по відсотках;

- 52 430 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

- 4 889 601 грн 59 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії;

3) 81 802 445 грн 48 коп. за договором про мультивалютну кредитну лінію від 01.09.2008 № 1267м-08, що складається з:

- 79 291 500 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

- 2 510 945 грн 48 коп. пені за прострочення заборгованості по відсотках та комісії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.11.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 381 422 107 грн 76 коп. заборгованості та додані до неї матеріали повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва 13.11.2019 скасовано, справу № 910/15808/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

09.01.2020 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/14610/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 роз`єднано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 381 422 107 грн 76 коп., виділивши їх у самостійні провадження. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 114 932 013 грн 08 коп. заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08 постановлено розглядати в межах справи № 910/15808/19.

31.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" надійшла апеляційна скарга № 083-2-397/20 від 30.01.2020 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15808/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 апеляційну скаргу № 083-2-397/20 від 30.01.2020 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15808/19 та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/15808/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2020.

27.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 02.04.2020 судом оголошено перерву до 04.05.2020, про що сторін повідомлено ухвалою від 02.04.2020.

15.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.04.2020 електронною поштою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 04.05.2020 судом оголошено перерву до 04.06.2020, про що сторін повідомлено ухвалою від 04.05.2020.

19.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його не обґрунтованість та протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що рішення у справі № 910/10362/19 не впливає на встановлення фактичних обставин необхідних для вирішення спору по суті.

02.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 04.06.2020 судом оголошено перерву до 22.06.2020, про що сторін повідомлено ухвалою від 04.06.2020.

22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що положення кредитного договору, які передбачать обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, ст. 1054, ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, а тому мають бути визнанні недійсними на підставі статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08 в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 114 932 013 грн 08 коп. заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08, розгляд справи призначено на 20.07.2020.

22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшов відзив (в новій редакції).

У підготовчому засіданні 22.06.2020 судом оголошено перерву до 20.07.2020, про що сторін повідомлено ухвалою від 22.06.2020.

17.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 99 511 258 грн 59 коп., в тому числі: 47 184 941 грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору; 5 966 498 грн 20 коп. простроченої заборгованості по відсотках; 34 275 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 12 084 818 грн 56 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії.

17.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про зобов`язання надати відповіді на питання, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.07.2020 судом встановлено надходження від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) через відділ діловодства суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 99 511 258 грн 59 коп., в тому числі: 47 184 941 грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору; 5 966 498 грн 20 коп. простроченої заборгованості по відсотках; 34 275 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 12 084 818 грн 56 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії.

У підготовчому засіданні 20.07.2020 судом оголошено перерву до 14.09.2020, про що сторін повідомлено ухвалою від 20.07.2020.

07.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, клопотання про зобов`язання надати відповіді на питання, пояснення на заяву про зменшення позовних вимог.

10.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшла відповідь на відзив.

20.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 98 600 680 грн 05 коп., в тому числі: 47 184 941 грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору; 3 881 612 грн 21 коп. простроченої заборгованості по відсотках; 34 275 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 13 259 126 грн 00 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії.

20.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшли додаткові пояснення.

14.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшли заперечення на клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

У підготовчому засіданні 14.09.2020 судом встановлено надходження від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Розглянувши у підготовчому засіданні вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки суд з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, відтак, проведення у справі судово-економічної експертизи у даному випаду не вимагається.

Крім того, у підготовчому засіданні 14.09.2020 судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, та, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020.

12.10.2020 електронною поштою від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 12.10.2020, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 судове засідання призначено на 19.11.2020.

17.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшло клопотання про доповнення до правової позиції з приводу стягнення відсотків та пені на відсотки.

У судовому засіданні 19.11.2020 судом оголошено перерву до 30.11.2020.

24.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

27.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшло клопотання про доповнення правової позиції.

30.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надійшло клопотання про долучення доказів та заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом встановлено надходження від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що у підготовчому засіданні 14.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020.

Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки підготовче провадження у даній справі закрито 14.09.2020, а заяву про зменшення розміру позовних вимог подано позивачем 30.11.2020, суд долучає вказану заяву до матеріалів справи, однак залишає її без розгляду, у зв`язку із пропущенням строку на подання вказаної заяви.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом оголошено перерву до 07.12.2020.

У судове засідання 07.12.2020 з`явилися представники учасників справи та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені первісні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечив у повному обсязі та просить суд відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених первісних позовних вимог та просить суд відмовити, та підтримав у повному обсязі заявлені зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 07.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2008 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк за договором) та Акціонернім товариством "Київмедпрепарат" (позичальник за договором) було укладено кредитний договір про невідновлювальну кредитну лінію № 1253м-08 (далі - договір), відповідно умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 50 000 000 грн 00 коп., а позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 12.06.2010 відповідно до графіку погашення заборгованості кредитної лінії, визначеного в пункті 2.4. даного договору та оплатити за користування кредитним коштами відсотки в розмірі, зазначеному в пункті 3.1. договору.

У подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору щодо зміни розміру кредитної лінії, максимального ліміту заборгованості, розміру процентів, комісійної винагороди, строку повернення кредитних коштів та інших умов договорів.

Так, додатковою угодою від 22.12.2008 до договору змінено назву договору на "договір мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008" та встановлено розмір ліміту максимальної заборгованості - 84 402 000 грн 00 коп.

Додатковою угодою від 14.04.2015 до договору мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008 встановлено строк повернення коштів по кредиту до 10.06.2016.

Зокрема, між сторонами укладено додаткову угоду до договору мультивалютної кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008, якою сторони передбачили процентну ставку у розмірі 16,7 % відповідно до абзацу другого підпункту б) та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017, у справі № 910/14053/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про внесення змін до договорів позов задоволено частково.

Вказаним рішенням внесено зміни, зокрема, до кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 з подальшими змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 4 та 5 пункту 2.6. договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/14053/16 заяву Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про роз`яснення рішення суду задоволено.

Даною ухвалою роз`яснено рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 у справі № 910/14230/16 таким чином: з прийняттям та набранням законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/14053/16, яким внесено зміни до Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Київмедпрепарат", враховуючи, що терміни (строки) повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів продовжено до 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів, у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсутні підстави для:

застосування процентної ставки у розмірі 16,7%, відповідно до абзацу другого підпункту б) пункту 3.1. Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., та абзацу першого підпункту в) пункту 3.1 Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., при розрахунку процентів, нарахованих до 01 жовтня 2016 року, - до настання кінцевого строку повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 р. у справі № 910/14053/16;

нарахування пені, яка передбачена п. 7.1. Кредитного договору № 1253м-08 від 13.06.2008 р., - до настання кінцевих строків повернення кредитних коштів та сплати всіх платежів, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2016 р. у справі № 910/14053/16.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 98 600 680 грн 05 коп., яка складається з: 47 184 941 грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору; 3 881 612 грн 21 коп. простроченої заборгованості по відсотках; 34 275 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 13 259 126 грн 00 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої статті 598 та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України). Цей строк і: починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. З цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» містяться у ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі 910/14053/16 судом встановлено факт укладення сторонами договору про мультивалютну кредитну лінію № 1253м-08 від 13.06.2008, отримання відповідачем кредитних коштів та встановлено строк повернення кредитних коштів та нарахованих процентів до 01.10.2019.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто після погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив дію,а банк втратив можливість нараховувати та стягувати з відповідача процента за користування кредитом. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 № 444/9519/12.

Відповідно до пункту 3.1. договору у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.5. договору строку погашення отриманого кредиту позичальник позичальник сплачує банку процента за користування кредитними коштами у валюті кредиту, виходячи за наступних процентних ставок: по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16,7 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов`язання за кредитом за період з моменту непогашення заборгованості до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в доларах США - 16,7 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов`язання за кредитом за період з моменту непогашення заборгованості до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16,7 % річних за період з дня, наступного за датою, указаною в пункті 2.5. договору до дня фактичного погашення позичкової заборгованості; по кредиту в доларах США - 16,7 % річних за період з дня, наступного за датою, указаною в пункті 2.5. договору до дня фактичного погашення позичкової заборгованості.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що не позбавлений права на одержання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за ставкою на підставі пункту 3.1., у зв`язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 05.03.2019 № 5017/1987/2012.

До того ж, суд зазначає, що оскільки у даній справі сторонами передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитними коштами по день повного погашення заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.12.2018 № 913/11/18.

Судом встановлено, що існування заборгованості у позичальника по договору кредитної лінії № 1253м-08 від 13.06.2008 підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача та частковим виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено заборгованість по кредиту після відкриття провадження у справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 27.05.2020 № 6807 на суму 5 000 000 грн 00 коп., від 28.09.2020 № 11524 на суму 250 000 грн 00 коп., від 28.10.2020 № 12942 на суму 250 000 грн 00 коп., від 23.11.2020 № 14065 на суму 250 000 грн 00 коп., а також заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.03.2020 № 3728 на суму 408 000 грн 92 коп., від 27.04.2020 № 5345 на суму 398 731 грн 48 коп., від 27.05.2020 № 6806 на суму 353 745 грн 30 коп., від 27.11.2020 № 31667 на суму 579 406 грн 08 коп., від 26.06.2020 № 8005 на суму 250 000 грн 00 коп., від 28.07.2020 № 9420 на суму 170 851 грн 85 коп., від 28.07.2020 № 9419 на суму 79 148 грн 15 коп., від 27.08.2020 № 10096 на суму 117 872 грн 96 коп. та від 27.08.2020 № 10097 на суму 132 127 грн 04 коп.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За таких обставин, розглянувши надані сторонами докази часткової сплати заборгованості по кредиту та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами після відкриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості по кредиту у розмірі 5 750 000 грн 00 коп. та в частині заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2 489 883 грн 78 коп.

Таким чином, судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 41 434 941 грн 83 коп., простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 1 391 728 грн 21 коп. та простроченої заборгованості по щомісячній комісії у розмірі 34 275 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту у розмірі 41 434 941 грн 83 коп., а також сплати відсотків у розмірі 1 391 728 грн 21 коп. та комісії у розмірі 34 275 000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредитних коштів за кредитним договором від 13.06.2008 № 1253м-08, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту підлягають задоволенню у розмірі 41 434 941 грн 83 коп., простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 1 391 728 грн 21 коп. та простроченої заборгованості по щомісячній комісії у розмірі 34 275 000 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором від 13.06.2008 № 1253м-08, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8 835 653 грн 50 коп. за прострочення виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів, а також 194 970 грн 45 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та 4 228 502 грн 05 коп. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 7.1. договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати відсотків позичальник зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожний день прострочення. Дана пеня сплачується у разі порушення позичальником строків платежів, зазначених у пунктах 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. даного договору, а також інших платежів, визначених даним договором.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені).

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначає, що у позивача відсутні підстави для застосування підвищеної процентної ставки. Крім того, з моменту відкликання банківської ліцензії банк не має право нараховувати проценти та пеню.

Суд зазначає, що у даній справі позивач не заявляє вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за підвищеною відсотковою ставкою.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що з моменту відкликання банківської ліцензії банк не має право нараховувати проценти та пеню, суд зазначає, що припинення нарахування відсотків, неустойки та застосування інших видів санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком.

Частина 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак зазначене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема, обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

За змістом частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Проте, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази домовленості між позивачем та відповідачем щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом, у зв`язку з введенням процедури ліквідації позивача.

Отже, суд вважає, що банк має право нараховувати відсотки за користування кредитом після введення процедури ліквідації позивача.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 31.10.2018 № 910/23455/17, від 14.11.2018 № 903/6/18, від 27.11.2018 № 913/67/17.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору від 13.06.2008 № 1253м-08 суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що положення кредитного договору, які передбачать обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, ст. 1054, ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, а тому мають бути визнанні недійсними на підставі статті 203 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.6. кредитного договору від 13.06.2008 року та додаткових угод, сторони погодили розмір та порядок сплати банку комісійної винагороди.

Сума заборгованості Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" за кредитним договором становить в частині простроченної заборгованості по комісії передбаченої п.2.6. кредитного договору становить - 34 275 000 грн 00 коп.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Суд зазначає, що при укладенні кредитного договору як позивач, так і відповідач, здійснюючи господарську діяльність на власний ризик, керувались принципами свободи договору та підприємницької діяльності, а відтак були вільні у визначенні умов кредитного договору, у тому числі і умов, викладених у спірному пункті 2.6. договору.

При цьому, безпідставними є твердження позивача за зустрічним позовом про те, що сплата комісійної винагороди за управління кредитною лінією є додатковою платою, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом, оскільки таку комісійну винагороду погоджено обома сторонами на підставі їх вільного волевиявлення шляхом підписання кредитного договору та додатків до нього уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками товариств.

Таким чином, погодження сторонами у пункті 2.6. кредитного договору та додатків до кредитного договору про сплату комісійної винагороди за управління кредитною лінією відповідає принципу свободи договору та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору від 13.06.2008 № 1253м-08 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності до вимог про визнання пункту договору недійсним суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення прав позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (вул. Саксаганського, 139, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00480862) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (вул. Січових Стрільців, 60, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 09807856) 41 434 941 (сорок один мільйон чотириста тридцять чотири тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 83 коп. простроченої заборгованості по основному договору, 1 391 728 (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн 43 коп. простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 34 275 000 (тридцять чотири мільйона двісті сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. комісії за користування кредитом, 8 835 653 (вісім мільйонів вісімсот тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 50 коп. пені за прострочення погашення основної заборгованості, 194 970 (сто дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 45 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 4 228 502 (чотири мільйона двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот дві) грн 05 коп. пені за прострочення сплати комісії та судовий збір у розмірі 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Провадження у справі в частині 5 750 000 грн 00 коп. простроченої заборгованості по основному договору та 2 489 883 грн 78 коп. простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом закрити.

4. У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним пункту 2.6. договору про невідновлювальну кредитну лінію від 13.06.2008 № 1253м-08 відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 15.12.2020

Суддя Н.Б.Плотницька