Справа №2-375\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 травня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

            головуючої    - судді Омелюх В.М.,

            при секретарі - Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання спільної з відповідачем неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 901 гривня 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що знаходилась з ним у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 2001 року по 2009 рік, коли припинили спільне проживання однією сім’єю, при цьому між ними не було досягнуто домовленостей щодо утримання дитини. Донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, в той час як відповідач в добровільному порядку не допомагає матеріально утримувати дитину, хоча зобов’язаний та має можливість її надавати, тому  вона просить стягнути з нього аліменти на утримання дитини до її повноліття в примусовому порядку у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має нерегулярний та мінливий дохід, у розмірі мінімального прожиткового мінімуму, який для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня 2010 року  встановлено у розмірі 901 гривня, при цьому необхідно врахувати, що донька хворіє та потребує постійних медичиних обстежень, лікарських консультацій та лікування, на що вона витрачає всі власні мізерні кошти, а дитина підростає, внаслідок чого зростають і  її потреби та збільшуються витрати на її утримання.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної доньки в примусовому порядку в твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень 00 копійок та подала до суду письмову заяву про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача в твердій грошовій сумі, оскільки їй самій важко утримувати дитину, яка потребує за станом здоров’я постійного дієтичного харчування, обстеження та лікування, що тягне значні матеріальні витрати близько 500 гривень щоразу, а крім цього вона несе витрати на придбання одягу, шкільного приладдя в  зв’язку   з навчанням у школі , харчування у шкільній установі, яку відвідує дитина, та оплату комунальних послуг. Також пояснила, що після припинення сімейно-шлюбних відносин відповідач в добровільному порядку надавав їй матеріальну допомогу на утримання сина лише чотири рази у 2009 році, а у 2010 році жодного разу такої допомоги їй не надавав, внаслідок чого донька фактично повністю знаходиться на її утриманні.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, при цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання спільної дитини, але був не згоден з розміром аліментів, вважаючи, що з нього мають стягуватись аліменти на утримання сина у  розмірі не більше 300 гривень щомісячно, оскільки він отримує прибутки від здачі в оренду земельного паю  та мінімальну заробітну плату за місцем роботи в СФГ “Фаворит”, де працює без оформлення. В 2010 році будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини позивачці не надавав.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши надані письмові докази по справі в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного: згідно ст. 180-183 СК України батьки зобов’язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідач є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2,3), яка народилася у позивачки в період шлюбу з відповідачем, який було розірвано 23 вересня 2009 року згідно актового запису №69 по відділу РАЦС Нікопольського міськрайонного управління юстиції (а.с.2,11), та яка згідно довідки Сурсько-Михайлівської сільскої ради проживає разом з позивачкою (а.с.4) та знаходиться на її утриманні. Після припинення сімейно-шлюбних відносин та розірвання шлюбу з 2009 року сторони однією сім’єю не проживають та не ведуть спільне господарство. Відповідач у 2010 році в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини позивачці не надавав, до цього надавав нестабільно незначними сумами, що свідчить про те, що його участь в матеріальному утриманні дитини є незначною і меншою, ніж встановлений ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на утримання однієї дитини щомісячно, а відповідач з урахуванням його прибутків може надавати таке утримання у більшому розмірі, в зв’язку з чим аліменти необхідно стягнути з відповідача в примусовому порядку від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття, оскільки права та обов’язки кожного з батьків є рівними за законом.

При визначенні розміру аліментів, суд відповідно до ст. 182 СК України враховує матеріальне становище платника аліментів, який працює без офіційного оформлення трудових відносин і отримує прибутки у вигляді заробітної плати, що він підтвердив у судовому засіданні, та орендну плату за здану в оренду та належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18), стану здоров’я, віку та потреб дитини, яка на даний час хворіє та періодично проходить медичні обстеження та лікування (а.с.8), навчається у шкільній установі, можливість утримувати дитину працездатною позивачкою, яка в даний час працює та отримує незначну заробітну плату, та вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 400 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття з урахуванням матерального та сімейного стану відповідача (а.с.13) та тих обставин, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня 20010 року  встановлено у розмірі 901 гривня, оскільки права та обов’язки кожного з батьків є рівними за законом, відмовивши в задоволенні іншої частини позову. Будь-яких інших доказів на підтвердження передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України обставин щодо матеріального стану та стану здоров’я як відносно дитини, так і відносно відповідача суду не надано.

Крім цього, в зв’язку з задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати по оплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, оскільки позивачка при зверненні з позовом до суду звільнена від цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-182, 183 Сімейного Кодексу України ст.ст. 10, 11, 57, 60, 130, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Довгівка Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  у твердій грошовій сумі у розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно починаючи з 22 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу, відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня  його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Текст повного рішення складено 11 травня 2010 року.

Головуюча: суддя             підпис