ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 643/16210/16-ц

провадження № 22ц/818/3790/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря – Кравченко О.О.,

імена (найменування) сторін:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

представники – Зощенко Олег Сергійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року в складі судді Сугачової О.О.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі – ТОВ «ФК «Форінт»).

Скарга мотивована тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. перебувало виконавче провадження № 59774183 по примусовому виконанню виконавчого листа № 643/16210/16, виданого Московським районним судом м. Харкова 06 липня 2017 року про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованості за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 010-2/07-01-0352-08 в розмірі 874 912,76 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 06 липня 2017 року було відкрито виконавче провадження, а під час примусового виконання вказаного рішення суду була здійснена реалізація майна боржника, а саме – нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що їй не було відомо про відкриття виконавчого провадження, що позбавило можливості оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, їй не було направлено звіту про оцінку майна від 19 вересня 2019 року, постанову про реалізацію майна, повідомлення про добровільне погашення заборгованості, тощо. При цьому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. було порушено процедуру стягнення заборгованості, оскільки була здійснена реалізація майна в межах Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження; щодо неналежного повідомлення про оцінку майна; щодо складання акту опису майна та його реалізації - нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 січня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. подав відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог.

Відзив мотивовано тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана заявнику рекомендованим листом за адресою, вказаною у виконавчому документі. Під час примусового виконання вказаного рішення суду на нежитлову будівлю літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт та з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснена її реалізація. При цьому законом не передбачено обов`язку виконавця направляти сторонам виконавчого провадження звіт про оцінку майна та повідомлення боржника про проведення електронних торгів. Зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе за відсутності окремого рішення у виконавчому провадженні в межах загальної процедури стягнення коштів, що узгоджується з правовою позицією, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-3004цс15.

28 січня 2020 року Кожихов А.Ю. – представник ТОВ «ФК «Форінт» подав відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог.

Відзив мотивовано тим, що дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. щодо примусового виконання виконавчого листа № 643/16210/16, виданого Московським районним судом м. Харкова 06 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 010-2/07-01-0352-08 в розмірі 874 912,76 грн, здійснено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції послався на правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-3004цс15, згідно з якою звернення стягнення на предмет іпотеки можливе за відсутності окремого рішення у виконавчому провадженні в межах загальної процедури стягнення коштів. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення з моменту направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження. А постанова про опис та арешт вказаної нежитлової будівлі була складена в присутності понятих та направлена боржниці, однак лист разом з постановою повернувся з відміткою про закінчення строку зберігання.

11 червня 2020 року ОСОБА_2 – представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення скарги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, а звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами для задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Оскільки спірне нерухоме майно перебуває в іпотеці, то згідно з вимогами частини восьмої статті 54 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УШ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час спірних правовідносин (далі – Закон № 1404-УШ) примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Мордак Інна Сергіївна – представник ТОВ «ФК «Форінт» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Московського районного суду м. Харкова 07 квітня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 010-2/07-01-0352-08 в розмірі 874 912,76 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (а. с. 7-8).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт».

На виконання рішення 06 липня 2019 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 643/16210/16-ц, який було пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Бабенку Д.А., виконавче провадження № 59774183 (а. с. 55-56).

06 липня 2017 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана ОСОБА_1 простою кореспонденцією (а. с. 112-113).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 09 серпня 2019 року, від 12 серпня 2019 року, від 19 серпня 2019 року, від 19 вересня 2019 року описано та накладено арешт на нежитлову будівлю літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 643/16210/16-ц, виданого 06 липня 2019 року Московським районним судом м. Харкова (а. с. 88-89, 114, 145).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 19 вересня 2019 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності – ТОВ «Оціночна компанія ВВК», вартість нерухомого майна боржниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 282 830,00 грн, що еквівалентно 52 000,00 доларам США (а. с. 76-87).

Повідомлення про оцінку майна ОСОБА_1 направлено простою кореспонденцією (а. с. 4).

Постанова про опис та арешт вказаної нежитлової будівлі приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 19 серпня 2019 року була складена в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та направлена боржниці, однак лист разом з постановою повернувся з відміткою про закінчення строку зберігання (а. с. 134-137).

28 жовтня 2019 року Державним підприємством «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за стартовою ціною 1 282 830,00 грн. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 28 жовтня 2019 року переможцем торгів визначено ОСОБА_7 , яка запропонувала ціну 1 282 830,00 грн (а. с. 49).

06 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, винесені постанови про зняття арешту з майна та про закінчення виконавчого провадження (а. с. 40, 46, 70).

Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статей 1, 18 (частин 1, пункт 1 частина 2) Закону 1404-УШ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону № 1404-УШ встановлено, що заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404-УШ).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону № 1404-УШ, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закон № 1404-УШ).

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону № 1404-УШ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважаться повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому провадженні. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (частина 1 статті 28 Закону № 1404-УШ).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-УШ).

Положеннями статті 51 Закону № 1404-УШ визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, відповідно до частини сьомої цієї статті, примусове звернення  стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Обгрунтовуючи вимоги про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження, щодо неналежного повідомлення про оцінку майна, щодо складання акту опису майна та його реалізації - нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 посилалася на порушення приватним виконавцем вимог Закону № 1404-УШ.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана ОСОБА_1 простою кореспонденцією, дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. вчинено з порушенням вимог частини 1 статті 28 Закону № 1404-УШ, отже не є правомірними. Разом з тим, ОСОБА_1 в цій справі не оскаржила дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо закінчення виконавчого провадження і постанова від 06 листопада 2019 року не скасована.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з цим позовом проведення прилюдних торгів вже відбулось, і право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивачки у цій справі є визнання торгів недійсними.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2020 року у справі №372/2894/17 (провадження №61-43778св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За таких обставин відсутні підстави для задоволення скарги  ОСОБА_1  з огляду на те, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про закінчення виконавчого провадження від 06 листопада 2019 року не скасована і на момент звернення до суду з цим позовом проведення прилюдних торгів вже відбулося. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні скарги внаслідок необгрунтованості, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині. Проте суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року змінити в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.В.Бурлака

О.М.Хорошевський