ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 565/624/17

провадження № 61-3931св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Ковтуновича М. І., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Хилевич С. В., Шимків С. С., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») про захист прав споживача фінансових послуг, у якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виконання транзакцій з переказу грошових коштів у наступних розмірах: 1 050,35 грн; 914 грн; 8 590 грн; 8 590 грн. Визнати нечинними проведені транзакції з переказу грошових коштів у загальному розмірі 19 144,35 грн та зобов`язати відповідача відновити кошти у розмірі 19 144,35 грн на рахунку позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 10 січня 2017 року з належної позивачу банківської картки, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , виданої ПАТ «Ощадбанк», несанкціоновано виконано транзакції з переказу грошових коштів у вказаних розмірах, про що позивачу стало відомо з СМС-повідомлень, які надійшли на номер його мобільного телефону. Про несанкціонований переказ коштів він невідкладно повідомив на гарячу лінію ПАТ «Ощадбанк» та заблокував картку, а 11 січня 2017 року звернувся в поліцію із заявою про вчинення щодо нього злочину.

Указуючи на незаконність дій ПАТ «Ощадбанк» щодо переказу коштів без відповідної на те згоди, позивач просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року й ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При цьому ОСОБА_1 посилався на постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6?71цс15.

Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Кузнецовського міського суду Рівненської області матеріали цивільної справи № 565/624/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судами встановлено, що 2 листопада 2015 року ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір комплексного банківського обслуговування шляхом підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). За умовами вказаного договору позивачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 на його ім`я та надано платіжну картку типу Mastercard Debit Standart 3M й ПІН-конверт до неї.

10 січня 2017 року проведено чотири операції щодо зняття з рахунку позивача грошових коштів в розмірі 1 050,35 грн, 914 грн, 8 590 грн, 8 590 грн, що в загальному розмірі складає 19 144 грн 35 коп. Вказані обставини визнаються та не оспорюються сторонами.

Із пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 10 січня 2017 року з метою поповнення рахунку мобільного телефону він скористався онлайн-сервісом прийому платежів «Portmone» на сайті https://www.portmone.com.ua/, на якому раніше був зареєстрований. Позивач ввів номер банківської карти, строк її дії, ввів код (CVV), зазначений на звороті картки, та підтвердив переведення коштів, після чого на його електронну пошту із сайту «Portmone» надійшов лист про зняття з його карткового рахунку 50 грн, а також СМС-повідомлення з банку про зняття тієї ж суми.

Через деякий час на мобільний телефон ОСОБА_1 почали надходити СМС-повідомлення про зняття коштів із належного йому рахунку, у зв`язку з чим позивач зателефонував на номер гарячої лінії ПАТ «Ощадбанк» і попросив заблокувати картку, а 11 січня 2017 року звернувся до відділу поліції у Вінницькій області, за місцем тимчасового перебування, із заявою про вчинення щодо нього злочину. З приводу несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивач також звертався до відділення ПАТ «Ощадбанк», у кіберполіцію та до Вараського відділу поліції Головного управління поліції у Рівненській області за місцем проживання.

Із наявної в матеріалах справи довідки Відділу захисту операцій з банківськими платіжними картками управління економічної безпеки департаменту безпеки від 2 лютого 2017 року № 1499/17 суди встановили, що відповідним банківським структурним підрозділом була проведена перевірка за зверненням ОСОБА_1 щодо встановлення наведених обставин.

Перевіркою встановлено, що чотири транзакції проведено коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки з правильним введенням строку дії та СVV2/СVC2 паролю, відомому лише держателю, та який зберігається лише на платіжній картці.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третьої статті 401 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Предметом спору в даній справі є зняття з належного позивачу рахунка грошових коштів у розмірі 1 050,35 грн, 914 грн, 8 590 грн, 8 590 грн, що у загальному розмірі складає 19 144,35 грн.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пунктів 6, 8 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно з пунктом 1.27 статті 1 Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Пунктом 8.1.3 розділу ХХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що клієнт зобов`язаний не розголошувати ПІН-код, логін, пароль, ПІН-код до системи дистанційного банківського обслуговування, реквізити картки та не передавати картки в користування третім особам.

Відповідно до пункту 9.14 розділу ІХ цього договору клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер карти тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, а саме зняття коштів з належного йому рахунку внаслідок здійснення банком помилкового або неналежного переказу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відтак відсутні підстави для покладення на банк ризику збитків від здійснення таких операцій.

Крім того, як встановлено судами з наявної в матеріалах справи довідки Відділу захисту операцій з банківськими платіжними картками управління економічної безпеки департаменту безпеки від 2 лютого 2017 року № 1499/17, банківські операції щодо зняття з рахунку позивача грошових коштів в розмірі 1 050,35 грн, 914 грн, 8 590 грн, 8 590 грн, були проведені коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, з правильним введенням строку її дії та СVV2/СVC2 паролю, відомому лише держателю, та який зберігається лише на платіжній картці.

Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, про що зазначено в Постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6?71цс15, з огляду на таке.

У Постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6?71цс15 Верховним Судом України висловлена правова позиція щодо застосування пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223. Вказане Положення втратило чинність 12 листопада 2014 року, тому не може застосовуватись до даних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник на такі не вказував.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 9 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов