Постанова

Іменем України

25 листопада2020 року

м. Київ

справа № 344/11147/17

провадження № 61-19222св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року в складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на свою користь 182 639, 93 грн на відшкодування майнової шкоди, 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на складання експертного висновку в розмірі 1 512, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Власником розташованої поверхом вище двокімнатної квартири є відповідач.

26 червня 2017 року сталося залиття його квартири з вини відповідача. Згідно з експертною оцінкою вартість відновлювальних робіт з ремонту квартири становить 182 639, 93 грн.

Крім того, внаслідок залиття квартири йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях та значних хвилюваннях, погіршенні стану здоров`я, розмір якої оцінений ним у 50 000, 00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності факту завдання позивачу майнової шкоди відповідачем та її вини в завданні шкоди, оскільки наданий ним акт виявлення пошкоджень від 08 липня 2017 року не містить будь-яких відомостей щодо факту залиття його квартири та особи, з вини якої сталося таке залиття, а з клопотанням про проведення судової експертизи для з`ясування цих питань сторони не звертались, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди та похідної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт залиття його квартири, а отже й факт завдання йому збитків, підтверджений документами, які містяться в матеріалах справи.

Вважає, що особою, винною у залитті його квартири, є ОСОБА_2 , що встановлено актом виявлення пошкоджень від 08 липня 2017 року, а причиною цього залиття є вихід з ладу інженерно-технічного обладнання в її квартирі.

Проте суди попередніх інстанції наведеного не врахували, не дослідили та не встановили, чому та внаслідок чого відбулося залиття його квартири, а також причини та вину осіб, внаслідок яких відбулося залиття.

Також зазначає, що суди безпідставно відмовили йому в задоволенні клопотань про витребування письмових доказів у відповідача, у ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон» та про проведення поліграфії з використанням детектора брехні. Окрім цього вказує, що позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди суди взагалі не розглядали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

04 грудня 2019 року справа № 344/11147/17 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку.

Відповідно до акта виявлення пошкоджень квартири позивача від 08 липня 2017 року, під час обстеження квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться на четвертому поверсі, працівниками ЖЕО «Гал Комфорт» виявлені потьоки на стінах, мокрі плями на стелі та підлозі, здуті шпалери, ламінат, обналічка на міжкімнатних дверях. Під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , що знаходиться поверхом вище (на п`ятому поверсі), було виявлено здутий ламінат в кімнаті, а також стінки шафи в коридорі, що свідчить про наявність води в квартирі, яка на час огляду вже була сухою.

Згідно з експертним висновком № В-307 від 31 серпня 2017 року вартість необхідних відновлювальних робіт з ремонту квартири АДРЕСА_2 внаслідок залиття становить 182 639, 93 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Установлено, що акт від 08 липня 2017 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок про встановлення вини особи, яка вчинила залиття та інші необхідні для такого документа реквізити, а тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Інших доказів неправомірності дій відповідача щодо залиття належної позивачу квартири матеріали справи не містять. Клопотань про проведення судової експертизи з метою з`ясування причин залиття квартири позивач не заявляв.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з положеннями статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Такі ж положення містить частина перша статті 76, частина перша статті 77 ЦПК України.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Установивши, що позивач не довів факту завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні в справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про витребування доказів колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі спростовуються змістом ухвал Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2019 року та від 17 липня 2019 року, в яких наведені обґрунтовані мотиви, з яких суд виходив, відмовляючи в задоволенні цих клопотань.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. Тітов

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук