Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 211/5057/16-ц

провадження № 61-908св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, про усунення перешкод у здійсненні права на користування майном,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, про усунення перешкод у здійсненні права на користування майном.

Позовна заява мотивована тим, що їй належить на праві власності 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка виділена в натурі, а її дочці ОСОБА_2 належить на праві власності 1/5 частини цього домоволодіння.

ОСОБА_3 належить 1/10 частини цього домоволодіння, частка її сина становить 1/5 частина цього домоволодіння.

Право власності малолітньої ОСОБА_2 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте вона не може реалізувати своє право, оскільки ОСОБА_3 перешкоджає їй користуватися своїм майном, зокрема, не пускає до зазначеного домоволодіння.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 просила суд усунути ОСОБА_2 перешкоди у вільному користуванні належною їй 1/5 частиною нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 , шляхом примусового вселення неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її законного представника ОСОБА_1 у 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_4 і яка складається із приміщень: кімнати 1-5, площею 10, 9 кв. м, кімнати 1-2, площею 11,1 кв. м, коридору 1-1, площею 8,0 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «В».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоди у вільному користуванні належною їй 1/5 часткою нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 , шляхом примусового вселення неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її законного представника ОСОБА_1 у 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , якою здійснює фактичне користування ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_4 , яка складається із приміщень: кімнати 1-5, площею 10, 9 кв. м, кімнати 1-2, площею 11,1 кв. м, коридору 1-1, площею 8,0 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «В».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що позивачем обґрунтовано позовні вимоги та доведено створення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належної їй на праві власності 1/5 частини спірного домоволодіння, тому відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про вселення неповнолітньої ОСОБА_2 разом з її законним представником ОСОБА_1 у спірне домоволодіння, не визначили порядок користування цим домоволодінням, чим порушили права відповідача та її сина на користування цим приміщенням та проживання у ньому. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, в якій саме частині спірного домоволодіння будуть проживати позивач, а в якій - відповідач, і яким чином мешканці частини домоволодіння будуть користуватися ним.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що виконання оскаржуваного судового рішення фактично є неможливим, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існують неприязні відносини, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року і витребувано із Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу № 211/5057/16-ц.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 09 жовтня 1998 року до 19 липня 2006 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27 квітня 2012 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище зі ОСОБА_7 на « ОСОБА_1 ».

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2007 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , за умовами якої за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 визнано право власності по 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , у спільній власності залишено 1/2 частину водоколонки «І», замощення «ІІ» та огороджень, земельну ділянку розділено згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2006 року № 180.

Відповідно до витягу Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2013 року, позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про тлумачення змісту правочину, визнання права власності в порядку виконання мирової угоди залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , ОСОБА_13 про встановлення факту істотного поліпшення вартості домоволодіння, визнання права власності на 1/4 частину домоволодіння та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано право власності за ОСОБА_3 на 1/5 частину від 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , все домоволодіння складається з житлового будинку «А-1», загальною площею 53,5 кв. м, літньої кухні «Б», площею 18,5 кв. м, вбиральні «В», площею 1,4 кв. м, сараю «Г», площею 15,5 кв. м, водоколонки, замощення, огорожі.

Визнано право власності за ОСОБА_2 на 2/5 частини від 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , все домоволодіння складається з житлового будинку «А-1», загальною площею 53,5 кв. м, літньої кухні «Б», площею 18,5 кв. м, вбиральні «В», площею 1,4 кв. м, сараю «Г», площею 15,5 кв. м, водоколонки, замощення, огорожі.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на 2/5 частини від 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , все домоволодіння складається з житлового будинку «А-1», загальною площею 53,5 кв. м, літньої кухні «Б», площею 18,5 кв. м, вбиральні «В», площею 1,4 кв. м, сараю «Г», площею 15,5 кв. м, водоколонки, замощення, огорожі.

У іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без задоволення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17 березня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд (стаття 150 Житлового кодексу України) (далі - ЖК України).

Право власності (співвласника) житлового приміщення передбачає, насамперед, право на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї (статті 383 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 358, 361 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Судами встановлено та не спростовано матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 позбавлені можливості реалізувати своє право власності, оскільки відповідач ОСОБА_3 чинить їм перешкоди. Крім того, сторонами не заперечувався той факт, що між ними тривалий час існує конфлікт щодо користування домоволодінням, який неодноразово ставав предметом судового розгляду.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин та визначили норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, у зв`язку із чим обґрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд дав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, а тому підстави повторно відповідати на ті самі доводи відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник