Справа № 1-321/10

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м.Луцьк                                                                                                                27 квітня 2010 року

Луцький міськрайонний  суд Волинської області під головуванням

судді -                                                       Сівчука А.Є.

за участю секретаря -                             Іваничко Т.Г.

прокурора -                                               Ткачука М.М.

захисника -                     ОСОБА_1

потерпілого -                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернопіль, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, учня 12-го класу школи УТОС, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

•   за ст.185 ч.1 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 16.07.2009 року біля 10-30 год., знаходячись в кімнаті будинку АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю ОСОБА_2, з яким тимчасово проживав в даній кімнаті, умисно, таємно викрав речі останнього, а саме: 300 гривень, кросівки вартістю 160 гривень, кофту вартістю 180 гривень, джинсові штани вартістю 220 гривень, брючний ремінь вартістю 80 гривень, дві пляшки одеколону вартістю 180 гривень по 90 гривень кожна, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1120 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що дійсно, у вказані  час, місце та спосіб вчинив зазначений злочин. Збитки потерпілому не відшкодовані. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 визнає повністю. У вчиненому підсудний щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його винність у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, зокрема:

•   потерпілого ОСОБА_2, даними ним в судовому засіданні про те, що 16.07.2009 року вранці він пішов на роботу, а ОСОБА_3 залишився спати в кімнаті будинку АДРЕСА_2, яку вони разом винаймали. Ввечері, повернувшись до дому, він виявив зникнення грошей в сумі 300 гривень та речей: кросівок, кофти, джинсових штанів, брючного реміня, двох пляшок одеколону. ОСОБА_3 також кудись подівся. Тоді він зрозумів, що саме ОСОБА_3 викрав його майно, в зв’язку з чим пішов в міліцію та написав заяву. Просить задовольнити заявлений ним цивільний позов повністю. Карати підсудного просить не суворо.

Відповідно до ст. 299 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по справі, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3, своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.1 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудного ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середної тяжкості, всі обставини справи та дані про особу підсудного.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

    Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_3 раніше не судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, навчається, знаходиться на консультативному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділу Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні в діагнозом: “Розлади психологічного розвитку”, має постійне місце проживання, потерпілий не наполягає на суоворму покаранні, а тому, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

 Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,  -

З А С У Д И В

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.  

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

 - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

 - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи чи навчання;

 - періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній – підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 1120 (одну тисячу сто двадцять) гривень матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, а всього 2120 (дві тисячі сто двадцять) гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Луцького міськрайонного суду                                   А.Є.Сівчук