РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2020 року м. Рівне №460/4260/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є.розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної установи "Городищенська виправна колонія (№96)"

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень про застосування до засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани у зв`язку з допущенням порушення встановленого порядку відбування покарання, оформленого протоколом №23 від 01.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ч.5 ст.135 КВК України відповідач не забезпечив можливість скористатись послугами адвоката або фахівця в галузі права в процесі перевірки та розгляду питання дисциплінарною комісією. При цьому, положеннями ст. 132 КВК України в імперативній формі встановлено обов`язок адміністрації надати засудженому можливість звернутись за отриманням правової допомоги до суб`єктів такої допомоги, якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі не має доступу до такої допомоги. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до Правил Внутрішнього розпорядку виконання кримінальних покарань Розділу XIII Порядок листування та направлення грошових переказів відправлення засудженими листів проводиться без обмеження їх кількості і тільки через адміністрацію установи виконання покарань. А відтак, вважає, що засудженим ОСОБА_1 порушено правила листування які передбачені п.1 ч.3, п.14 ч.4 ст.107 КВК України а саме: надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Представник позивача адвокат Шеруда О.П подала відповідь на відзив.

Від Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено дату початку розгляду справи по суті. Цією ж ухвалою звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного позову.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , засуджений 15.04.2019 Богунським районним судом м.Житомира за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 263, 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

З 27.12.2019 позивач відбуває покарання в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)".

Рішеннями дисциплінарної комісії з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" від 01.04.2020 року застосовано до засудженого в порядку ст.ст 132, 134 КВК України дисциплінарне стягнення - догану.

Наведене рішення комісії оформлені протоколом №23 від 01.04.2020.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд врахував наступне.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Згідно з п.п.1, 3 ч.3, п.10 ч.4 ст.107 КВК України засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії, вживати нецензурні та жаргоні слова.

Також відповідно до ч. 2 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 року за № 1010/32462 (далі - Правила), засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.

Статтею 131-1 КВК України визначено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Як встановлено з матеріалів справи відповідач стверджує про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до рапорту старшого інспектора ВСВПР майора Лисенко В.В. про те, що 16.03.2020 року на адресу установи було скеровано лист засудженого Павлова О.С СПС №2 через працівника відділу Рівненського МЦ з НБВПД ОСОБА_2 . Вказаний лист був надісланий з порушенням вимог ч.4 ст. 107 та ст. 113 КВК України.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Відповідно до ч. ч. 3, 16 ст. 134 КВК України стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.

Відповідно до положень ст.135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки.

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Отже, відповідно до змісту описаних вище норм КВК України дисциплінарним проступком є протиправне, винне діяння особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань. При цьому, довести факт вчинення дисциплінарного проступку конкретною особою та наявності в її діях усіх ознак дисциплінарного проступку зобов`язаний персонал установи виконання покарань. Для цього адміністрації колонії надано ряд повноважень та покладено певні обов`язки, зокрема, адміністрація повинна провести відповідну перевірку, отримати пояснення особи, яка, на думку адміністрації, вчинила проступок, провести засідання дисциплінарної комісії питання про доцільність застосування стягнення, про яке повідомити таку особу, заслухати пояснення цієї особи на засіданні комісії, забезпечити таку особу можливістю скористатися послугами адвоката або фахівця в галузі права як під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, так і на самому засіданні тощо.

Суд, наголошує, що, з врахуванням наведеного вище, рішення адміністрації колонії про накладення на особу, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, буде законним лише у випадку, коли адміністрацією повністю дотримано процедури проведення перевірки певного факту, встановлено всі обставини та зібрано у встановленому законом порядку всі необхідні докази та забезпечено реалізацією зазначеною особою всіх наданих їй законом прав і гарантій.

Як встановив суд, працівники ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" за результатом розгляду матеріалів відносно засудженого ОСОБА_1 по обставинах, описаних у доданих до матеріалів справи рапортах, склали висновки про завершення перевірки та доцільність розгляду на засіданні дисциплінарної комісії колонії питання щодо притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності, згідно зі ст.132, 134 КВК України.

В матеріалах особової справи ОСОБА_1 є розписки, за змістом яких доведено до ОСОБА_1 , що він має можливість у встановлено порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь на засіданні дисциплінарної комісії установи щодо доцільності застосування до нього заходів стягнення.

А відповідно до супровідного листа від 01.04.2020 ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" направляла до Директора місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги Рівненської області заяви ОСОБА_1 щодо надання позивачу правової допомоги.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що відповідач не надав доказу, що адміністрація колонії надала позивачу можливість в строк до початку розгляду дисциплінарною комісією питань про доцільність застосування дисциплінарних стягнень звернутися для отримання правової допомоги.

Дослідивши та проаналізувавши наведені вище обставини та письмові докази, суд вважає підставними та обґрунтованими твердження позивача про те, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 135 КВК України не забезпечив йому можливість користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права в процесі перевірки та розгляду питань щодо застосування до нього оскарженого дисциплінарного стягнення.

При цьому, суд зазначає, що однією з основних гарантій засуджених в процесі вирішення питання щодо застосування до них дисциплінарних стягнень є отримання ними допомоги адвоката або фахівця в галузі права. При цьому, положеннями ст.132 КВК України в імперативній формі встановлено обов`язок адміністрації установи виконання покарання надати засудженому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги, якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до такої допомоги. Особливо актуальним дана обставина є з врахуванням того, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, застосовуються певні правові обмеження, що робить цю категорію осіб вразливою та менш незахищеною.

В цьому контексті суд враховує роз`яснення, надане в п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009, відповідно до якого положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.

Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника. Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо.

За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення "кожен має право на правову допомогу" (частина перша статті 59) є нормою прямої дії (частина третя статті 8), і навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації. Це стосується, зокрема, і права свідка на отримання правової допомоги під час допиту у кримінальному процесі та права особи у разі надання нею пояснень у державних органах.

Враховуючи наведене вище, зокрема, що відповідач не лише не забезпечив гарантоване Конституцією України і КВК України право ОСОБА_1 на отримання правової допомоги в процесі вирішення питання про накладення на нього дисциплінарного стягнення, але й, як встановив суд, не вжив для цього відповідних заходів в межах своїх повноважень. А отже вказане є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної позивачем постанови ДУ "Городищенської виправної колонії (№ 96)".

У відповідності із вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Черніхівським РВ УМВЧ України в Житомирській області до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)" (с.Городище, Рівненський район, Рівненська область,35341, код ЄДРПОУ 0856438) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (с.Городище, Рівненський район, Рівненська область,35341, код ЄДРПОУ 08564386) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", про застосування дисциплінарного стягнення до засудженого ОСОБА_1 у виді догани у зв`язку з допущеним порушенням встановленого порядку відбування покарання оформленого протоколом №23 від 01.04.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2020 року.

Суддя Д.Є. Махаринець