№ 2-1762/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2010 року    

              Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

      головуючої     Тихої І.М.

      при секретарі  Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом  ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійними укладених між ними: кредитного договору  № 311/2007-Ф від 28.04.2007 року, згідно умов якого він отримав у банку кредитні кошти в розмірі 180000 доларів США з терміном повернення до 28 квітня 2029 року та договору іпотеки  від 28.04.2007 року, укладеного з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, предметом якого є житловий будинок з АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

В обгрунтування своїх вимог  посилаюється на те, що відповідач всупереч вимогам  п.п. в та г ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.524 ЦК України, ст.35 ЗУ «Про Національний банк України» надав кредит та встановив сплату відсотків за користування ним та неустойки за несвоєчасне виконання кредитних зобов»язань у іноземній валюті без отримання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України, а тому мало місце незаконне використання іноземної валюти як предмету кредитування та засобу платежу на території України. Крім того, він вказує на те, що при укладенні кредитного договору були порушені  основні засади цивільного законодавства щодо  справедливості, добросовісності та розумності, оскільки   надання йому кредиту в дол.США значно погіршує його становище як позичальника в разі настання певних подій та він не міг передбачити зміну курсу валют, що вважає істотною обставиною, яка тягне за собою визнання кредитного договору недійсним. Оскільки не дійсне зобов”язання не підлягає забезпеченню, позивач також просить суд визнати недійсним договір іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та попросив його задовольнити з викладених у заяві мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що кредитний договір укладено у відповідності з вимогами чинності законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Судом встановлено наступні факти:

28.04.2007 року між відповідачем та ОСОБА_1  укладено кредитний договір  № 311/2007-Ф, згідно умов якого позичальник отримав у банку кредитні кошти в розмірі 180000 доларів США зі сплатою  12,49 відсотків річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до 28 квітня 2007 року.

Повернення кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у строки та в розмірах, зазначених у Договорі.

Свої зобов'язання за договором банк виконав, відкривши позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 180000 доларів США для придбання житлового будинку з АДРЕСА_1.

Для забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, між сторонами 28.04.2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого став  житловий будинок з АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності.

Аналізуючи викладені сторонами обставини та оцінюючи подані на їх  підтвердження докази, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки не підлягають до задоволення, при цьому  виходить з наступного:  

Згідно з вимогами ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Як сліду з статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.  

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.   Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим  атом.  

    Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

Застосування іноземної валюти як засобу платежу врегульовано і дозволено Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про банки і банківську діяльність», постановою Нацбанку України за № 492 від 12.11.2003 року.  

Відповідно до ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати  валютні операції  з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції.  

Ст.5 Декрету  КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Нацбанк України  видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені  законодавством  межі.  

Але на сьогодні законодавчо не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.  

Відповідно до п.1.4 Положення НБУ №483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання будь-яких забов’язань або оплати товарів, що придбаваються.   Пунктом 1.5 вищезазначеного Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.    

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, тому є уповноваженим банком на здійснення операцій з валютними цінностями.  

    Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором бак або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник  зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі  залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом , розмір облікової ставки та інших факторів.

    Одночасно згідно з ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк не може надавати кредит під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачуються ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здісненні такої операції банк не матиме збитків.

Виходячи з викладеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплати процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії.  

Посилання позивача на  те, що при укладенні кредитного договору були порушені  основні засади цивільного законодавства щодо  справедливості, добросовісності та розумності, оскільки   надання йому кредиту в доларах США значно погіршує його становище як позичальника в разі настання певних подій, крім того, та він не міг передбачити зміну курсу валют, що вважає істотною обставиною, яка тягне за собою визнання кредитного договору недійсним, суд вважає таким, що не заслуговують на увагу з наступних підтав:  

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

За ст.628 ЦК України зміст договору  становлять умови /пункти/, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Як передбачено ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  

Істотними умовами договору є умови про предмет договору,  умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

Суд вважає, що сторони при укладенні оспорюваного кредитного договору погодили всі істотні умови цього договору: і про предмет договору, і про умови кредитування, і про права та обов’язки сторін, і щодо відповідальності сторін; договір підписано обома сторонами, що свідчить про те, що вони були згодні з його умовами.  

Крім того, власноручно написана заява відповідача з проханням надати кредит у іноземній валюті свідчить про те, що його влаштовували запропоновані банком умови кредитування.  

    Відповідно до ст..36 ЗУ «Про національний банк України», офіційний курс  гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Відповідно до ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю, валютні курси встановлюються Національним банком України а погодженням з Кабінетом Міністрів України. Разом з цим положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затверджених Постановою Правління Національного банку України  № 496 від 12.11.20003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З навденого можна зробити висновок , що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

А тому, виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що відсутні  підстави для визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки, то в обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається тільки на те, що недійсність основного зобов’язання  спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.  

А оскільки, як вказано вище, суд не вбачає підстав для визнання недійсним кредитного договору, то не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсним договору іпотеки.  

    Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,  60,  88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 230  ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, Декрету  КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , -

в и р і ш и в:

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження подається апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на протязі 20 днів після подання апеляційної заяви, або без попереднього подання заяви в строк, встановлений для її подання.

Головуюча                                                    І.М.Тиха