Справа №2-176/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року                                

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді  Мички Б.Р.

                           при секретарі   Диді М.І.                          

                     з участю позивача ОСОБА_1

            представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Житлово-будівельний кооператив №138, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на згадану квартиру. Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати за ним та за відповідачем право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог покликається на те, що 15.04.1971 року між ним та відповідачем у справі було укладено шлюб. У 1982 році вони разом отримали спірну кооперативну квартиру і вселилися у неї на підставі ордеру №12911 від 31.12.1981 року. Пайові внески  сплачували за рахунок сімейного бюджету. Останній пайовий внесок за вказану квартиру було внесено 28.05.1992 року. Сума паєнагромадження становить  6170, 01 крб. Позивач покликається на те, що він разом з відповідачем спільно набув спірну квартиру, і вона є їх спільною сумісною власністю. Вказав, що у 2007 році, коли позивач звернувся в БТІ з приводу оформлення права власності на спірну квартиру, йому стало відомо про те, що ще у 1992 році відповідач у справі отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Позивач, вважаючи, порушеним його право власності на квартиру звернувся із позовом до суду, оскільки вважає, що квартира є його з відповідачем спільною власністю, і йому належить право власності на 1/2 частину згаданої квартири.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась. Судом вживалися заходи до встановлення місця перебування відповідача, однак з відповіді адресно-довідникового відділу УГІРФО ГУ МВСУ у Львівській області вбачається, що будь-які відомості щодо місця реєстрації відповідача відсутні. Відповідач викликався судом через оголошення у пресі – газеті «Високий Замок» від 14.11.2009.  Тому, суд вважає можливим відповідно до ст.224 ЦПК України, розглянути справу заочно у  відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечує.

Треті особи в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомленні про дату судового розгляду, письмових пояснень з приводу позову не надали, а тому суд вважає можливим розглядати справу у їх  відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов позивача підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 27.04.1971 року у Сормовському відділу ЗАГС м.Горького між сторонами було укладено шлюб, про що було зроблено  актовий запис за  №383.

16.12.1990 року рішенням Ленінського районного суду м.Львова вказаний шлюб було розірвано та 24.12.1991 року Галицьким відділом РАЦС в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №559.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами по справі було нажито кооперативну квартиру АДРЕСА_1. В дану квартиру сторони вселилися на підставі  ордеру №12911 від 31.12.1981 року, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів.

Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу №138 від 31.05.1992 року №06 вбачається, що 28.05.1992 року  ОСОБА_3 повністю внесла пайовий внесок за спірну квартиру у розмірі 6170, 01 крб.

Згідно із ст.15 Закону України "Про власність", п.5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України ?ро практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” від 18.09.1987 року №9, ст.384 ЦК України в ред.2003 року, член ЖБК,  який  повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, обмінювати,  здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до приписів ст.17 Закону України "Про власність", ст.22 КпШС України, п.п.6«а»,«и» Постанови ПВСУ ?ро практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” від 18.09.1987 року №9 пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах; до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

Виходячи зі змісту ст.28 КпШС України,  ст.112 ЦК України у ред. 1963 року, ч.2 ст.372 ЦК України у ред. 2003 року, ч.3 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України ?ро судову практику у справах за позовами про захист права  приватної власності” від 22.12.1995 року №20 частки учасників спільної сумісної власності є рівними.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для збільшення чи зменшення часток.  

Виходячи з викладеного, суд приходить до переконання, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і належить їм на праві спільної сумісної власності у рівних частинах  -  по Ѕ частині квартири.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 61,70 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі ст.ст.372,384 ЦК України, ст.112 ЦК України у ред. 1963 року, ст.ст.15,17 Закону України "Про власність", ст.ст.22,28 КпШС України, п.5-1, 6«а»,«и» Постанови Пленуму Верховного Суду України ?ро практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” від 18.09.1987 року №9, ч.3 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України ?ро судову практику у справах за позовами про захист права  приватної власності” від 22.12.1995 року №20, та керуючись ст.ст.10,11,15,60,61,154,209,212-215,218,224 ЦПК України, суд –  

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 61,70 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова по справі №2- 1841/09  від 25 серпня  2009 року про накладення арешту в порядку забезпечення позову на квартиру АДРЕСА_1   -   с к а с у в а т и.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача про перегляд  заочного рішення, поданою  протягом  десяти днів з дня отримання його копії .

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова.

Головуючий        

Оригінал. Виготовлено в одному примірнику.